Франько Дмитро Васильович
Народився	25 жовтня 1913(1913-10-25) Вознесенськ, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	4 листопада 1982(1982-11-04) (69 років) Київ, Українська РСР
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  УРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	ID 0291605
Нагороди та премії

Франько Дмитро Васильович (25 жовтня 1913(19131025), с. Натягайлівка (тепер у складі міста Вознесенська) Миколаївської обл. — 4 листопада 1982, Київ) — український актор, педагог. Народний артист УРСР (1969). Протягом 35 років — провідний актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки (1947—1982).

Народився 25 жовтня 1913 р. у с. Натягайлівка (тепер у складі міста Вознесенська) Миколаївської обл.

Протягом 1934-38 років навчався в Київському національному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

Протягом 1938-47 років працював в театрі Київського військового округу. Учасник Німецько-радянської війни.^[1]

З 1947 року — актор Київського театру російської драми ім. Лесі Українки. Відтоді ж — педагог інституту імені Карпенка-Карого. Протягом 35-ти років зіграв близько 85-ти ролей в театрі.

В кіно почав зніматися з 1953 року.^[2] Знявся в таких фільмах як: «Сон», «Вечір на Івана Купала», кіноепопеї «Звільнення» та ін.

Помер 4 листопада 1982 р. в Києві^[3]. Похований на старій частині Байкового кладовища (ділянка № 3), неподалік від могили Лесі Українки, разом з дружиною та колегою по театру Ганною Пекарською (1918—2010).

• 1969 — «Пригоди козака Енея»

Михайло Резнікович, український режисер, Герой України:

Індивідуальність Франько була чудова насамперед тим, що поєднувала в собі зовнішню помітність людини з народу і внутрішню тонкість та вразливість особистості. Контраст цей надавав характерам обсяг, збільшував амплітуду докладання зусиль артиста, і, якщо бути відвертим, це рідкісна властивість дарування не була затребуване театром до кінця

Євген Балієв, український радянський актор, народний артист УРСР^[4]:

Можна позаздрити працездатності актора, його величезній енергії! Вимогливий до себе він нетерпимий до будь-яких компромісів у творчості, у байдужості. І за все це йому шана і любов!

• Народний артист УРСР (з 1969 року)
• Заслужений діяч мистецтв Дагестанської АРСР (1974)
• Орден Трудового Червоного Прапора.

• Митці України. Енциклопедичний довідник. (за редакцією А. В. Кудрицького), К.: УЕ ім. М. П. Бажана, 1992, стор. 609
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.610.

• Франько Дмитро Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 574.