Фонд Бертельсмана

Bertelsmann Stiftung
АбревіатураBSt(нім.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гасло«Надихання людей. Формування майбутнього. Участь у глобалізованому світі».[1]
Типаналітичний центр
charitable corporationd[4]
фонд
неприбуткова організація Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникРейнгард Мон[3]
Засновано1977; 48 років тому (1977)[2]
Правовий статусGerman foundation under civil lawd Редагувати інформацію у Вікіданих
МетаSustainable Development Goal 10d і Sustainable Development Goal 16d Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфераполітичне консультування Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьволонтерське середовищеd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Інтересприватизація Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираГютерсло, Німеччина
ЧленствоBibliothek & Information Deutschlandd
European Movement Germanyd
Bundesnetzwerk Bürgerschaftliches Engagementd[6]
Informationsdienst Wissenschaftd[7]
Transatlantic Economic Councild[8]
Transatlantic Policy Networkd[8]
Friends of Europed[8]
Philanthropy Europe Associationd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Центральний органВиконавча рада
КерівникHannes Ametsreiterd (січень 2025) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ключові особи
Штат працівників▲334 осіб (2023)[10]
Дочірня(і)
організація(ї)		Fundación Bertelsmannd
Bertelsmann Foundation North Americad Редагувати інформацію у Вікіданих
Дохід▲162 999 200 € (2023)[10]
Вебсайт: bertelsmann-stiftung.de
Мапа
CMNS: Фонд Бертельсмана у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фонд Бертельсмана (нім. Bertelsmann Stiftung) — є незалежним фундом приватного права, розташованою в Гютерсло, Німеччина. Був заснований в 1977 році Рейнхардом Моном в результаті соціальних, корпоративних і фіскальних міркувань[11][12][13][14]. Як зазначив сам Bertelsmann Stiftung, фонд сприяє «процесам реформ» і «принципам підприємницької діяльності» для побудови «суспільства, орієнтованого на майбутнє»[15].

З 1993 року Bertelsmann Stiftung володіє більшістю акцій Bertelsmann Group[16]. Володіє 80,9% разом із Reinhard Mohn Stiftung і BVG Stiftung, але не має права голосу[17].

Історія

Рейнхард Мон (2008)

Наприкінці 1970-х років точилися дискусії щодо того, хто буде слідувати за Рейнхардом Моном на посаді голови Bertelsmann[18]. На цьому тлі та оскільки він вважав, що держава повинна мати можливість розраховувати на готовність своїх громадян взяти на себе відповідальність і проявити ініціативу, Мон заснував Bertelsmann Stiftung 8 лютого 1977 року[19]. Був офіційно затверджений владою 14 березня 1977 року[20]. Фонд Bertelsmann Stiftung спочатку мав 100 000 німецьких марок капіталу[21][22]. Приблизно через два роки він почав свою роботу.

У 1979 році Ганс-Дітер Вегер був призначений першим керуючим директором. Він розробив концепцію операційного фонду, який розробляє та курує власні проекти[23]. Однією з перших заходів Bertelsmann Stiftung було базове дослідження «Kommunikationsverhalten und Buch» (Комунікаційна поведінка та книга), яке було підготовлено у співпраці з Infratest[24]. Bertelsmann Stiftung і Bertelsmann Group також надали підтримку будівництво муніципалітету Гютерсло бібліотека[25].

Примітки

  1. ↑ Mission Statement: Our Core Principles (англ.). Bertelsmann Stiftung. Процитовано 4 січня 2021.
  2. ↑ Bertelsmann Stiftung neu organisiert. Börsen-Zeitung (нім.). 21 липня 2004. с. 11.
  3. ↑ Im Auftrag des Patriarchen: Bertelsmann Stiftung erinnert an Reinhard Mohn. Neue Westfälische (нім.). 1 травня 2010.
  4. ↑ https://www.bertelsmann-stiftung.de/de/system/impressum/
  5. ↑ Архів преси XX століття — 1908.
  6. ↑ https://www.b-b-e.de/bbe-mitglieder/gesamtverzeichnis/liste-der-mitglieder/bertelsmann-stiftung/
  7. ↑ https://idw-online.de/de/institution605
  8. ↑ а б в https://lobbypedia.de/wiki/Bertelsmann_stiftung
  9. ↑ https://philea.eu/members/bertelsmann-stiftung/
  10. ↑ а б https://www.bertelsmann-stiftung.de/fileadmin/files/BSt/Publikationen/Infomaterialien/IN_Jahresbericht_2023_2024.04.17.pdf
  11. ↑ Tod eines Wirtschaftsweisen. Spiegel Online (нім.). 4 жовтня 2009. Процитовано 1 жовтня 2016.
  12. ↑ Learning from the World: Why Reinhard Mohn Founded the Bertelsmann Stiftung. Bertelsmann Stiftung. Процитовано 4 січня 2021.
  13. ↑ Thomas Schuler (9 серпня 2010). Die Methode Bertelsmann: Eine Stiftung regiert das Land. Die Tageszeitung: Taz (нім.). Процитовано 1 жовтня 2015.
  14. ↑ Sonja A. Sackmann (2004). Erfolgsfaktor Unternehmenskultur: Mit kulturbewusstem Management Unternehmensziele erreichen und Identifikation schaffen (нім.). Wiesbaden: Springer Verlag. с. 275. ISBN 978-3-322-82623-7.
  15. ↑ Die Tonangeber. Der Freitag (нім.). 16 червня 2006. Процитовано 1 жовтня 2016.
  16. ↑ Bertelsmann gehört jetzt mehrheitlich der Stiftung. Deutscher Drucker (нім.). 14 жовтня 1993. с. 4.
  17. ↑ Aktionärsstruktur (нім.). Bertelsmann. Процитовано 12 грудня 2016.
  18. ↑ 175 Jahre Bertelsmann: Eine Zukunftsgeschichte (нім.). München: C. Bertelsmann Verlag. 2010. с. 44—45. ISBN 978-3-570-10175-9.
  19. ↑ Chronicle (англ.). Bertelsmann Stiftung. Процитовано 1 жовтня 2016.
  20. ↑ Thomas Schuler (2004). Die Mohns – Vom Provinzbuchhändler zum Weltkonzern / Die Familie hinter Bertelsmann (нім.). Frankfurt am Main: Campus Verlag. с. 291. ISBN 978-3-593-41565-9.
  21. ↑ Wettbewerb und bürgerschaftliches Engagement (нім.). Landeszentrale für politische Bildung Nordrhein-Westfalen. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 1 жовтня 2016. [Архівовано 2017-03-03 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Die Stadtbibliothek Gütersloh GmbH: Kooperationsversuch zwischen Medienunternehmen und Kommune (нім.). Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. 1983. с. 48. ISBN 3-447-02370-8.
  23. ↑ Ein Anstifter des Guten. Neue Westfälische (нім.). 16 вересня 2004.
  24. ↑ Bodo Franzmann, ред. (1978). Kommunikationsverhalten und Buch: Endbericht (нім.). München: Infratest.
  25. ↑ Die Stadtbibliothek Gütersloh GmbH: Kooperationsversuch zwischen Medienunternehmen und Kommune (нім.). Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. 1983. с. 50. ISBN 3-447-02370-8.

Подальше читання

  • Frank Böckelmann, Hersch Fischler (2004). Bertelsmann: Hinter der Fassade des Medienimperiums (нім.). Frankfurt am Main: Eichborn Verlag. ISBN 3-8218-5551-7.
  • Ulrich Brömmling (2005). Die Kunst des Stiftens: 20 Perspektiven auf Stiftungen in Deutschland (нім.). Berlin: Edition Pro Arte. с. 22—25. ISBN 3-9805009-6-9.
  • Thomas Bart, ред. (2006). Bertelsmann: Ein globales Medienimperium macht Politik / Expansion als Bildungsdienstleister und politische Einflussnahme – internationale Perspektive (нім.). Hamburg: Anders Verlag. ISBN 3-939594-01-6.
  • Werner Biermann, Arno Klönne (2007). Agenda Bertelsmann: Ein Konzern stiftet Politik (нім.). Köln: Papyrossa Verlag. ISBN 978-3-89438-372-5.
  • Jens Wernicke, ред. (2007). Netzwerk der Macht – Bertelsmann / Der medial-politische Komplex aus Gütersloh (нім.). Marburg: Bund demokratischer Wissenschaftlerinnen und Wissenschaftler. ISBN 978-3-939864-02-8.
  • Regina Hannerer, Christian Steininger (2008). Die Bertelsmann Stiftung im Institutionengefüge – Medienpolitik aus Sicht des ökonomischen Institutionalismus (нім.). Baden-Baden: Nomos Verlag. ISBN 978-3-8329-3982-3.
  • Thomas Schuler (2010). Bertelsmannrepublik Deutschland: Eine Stiftung macht Politik (нім.). Frankfurt am Main: Campus Verlag. ISBN 978-3-593-39097-0.

Посилання