Син генерала графа Макса фон Ботмера і його дружини Лаури фон Райхерт. Вступив в Баварську армію в 1871 році. Протягом наступних сорока років служив в баварському військовому міністерстві і баварському генеральному штабі, 3 роки служив в Генеральному штабі в Берліні.
30 листопада 1914 року був призначений командиром 6-ї баварської резервної дивізії під Іпром, 22 березня 1915 року — командувачем 2-м баварським резервним корпусом (в травні 1915 року перейменованим в корпус Ботмера), який захищав перевали в Карпатських горах від нападів російських військ. В ході боїв з 5 лютого по 9 квітня 1915 роки зумів захопити хребет Джвінув. 7 липня 1915 очолив Південну армію, до складу якої входив Леґіон УСС. Разом з ними у липні—жовтні 1916 успішно протистояв наступові російських армій під керівництвом генерала Брусилова на Бережанщині. Після розформування південної армії очолив 4 лютого 1918 новостворену 19-у німецьку армію на Західному фронті в Ельзас-Лотарингії.
Від листопада по грудень 1918 року, працював радником в баварському військовому міністерстві. Вийшов у відставку в грудні 1918 року.
Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9. — ISBN 5-271-06895-1.
Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736—1918. Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 79
Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 104, 108f, 161.
.svg){kind=small}
