Він є гравцем з найбільшою кількістю матчів в історії «Крузейру» (955), і одним із небагатьох, хто провів понад 1000 офіційних матчів за кар'єру, поступаючись за цим показником лише Пітеру Шилтону.
2000 року він приєднався до «Васко да Гами» і в цьому клубі за більш ніж чотири роки він виграв чемпіонат Бразилії 2000 року, Кубок Бразилії 2000 року, Кубок Меркосур 2000 року та чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро у 2003 році.
2005 року Фабіо став гравців «Крузейру», в якому він відразу стає основним воротарем команди. З командою з Белу-Орізонті Фабіо виграв два чемпіонати Бразилії (2013 , 2014), два Кубки країни (2017, 2018) і 7 чемпіонатів штату Мінас-Жерайс. Вони були близькі до перемоги в Кубку Лібертадорес у 2009 році, але у фіналі команда програла «Естудіантесу». 2006 року Фабіо був визнаний найкращим гравцем серед усіх футболістів, які представляють штат Мінас-Жерайс, здобувши приз імені Теле Сантани. Цей же трофей він вигравав у 2006, 2008 та 2009 роках як найкращий воротар штату. 2010 року Фабіо увійшов до символічної збірної чемпіонату Бразилії відразу за двома головними версіями — версією Placar (Срібний м'яч), а також Globo та КБФ (Craque do Brasileirão)[1]. 2 червня 2010 року ім'я Фабіо було увічнено на Алеї Слави стадіону «Мінейран». Він став третім воротарем, удостоєним подібної честі, після Раула Пласмана та Жуана Лейте[2].
Незважаючи на історичне вибуття «Крузейро» з Серії А в 2019 році, Фабіо вирішив залишитися, але команда не змогла повернутися у вищий дивізіон, і в 2021 році, у віці 41 року, голкіпер покинув команду після 17 сезонів. Загалом воротар провів за клуб 976 ігор і виграв 12 титулів[3].
21 січня 2022 року Фабіо приєднався до «Флуміненсе»[4] і 4 лютого дебютував за клуб в грі проти «Аудакс Ріо», ставши найстарішим футболістом, який зіграв за команду у віці 41 років і 120 днів, перевершивши рекорд Магно Алвеса (40 років і 312 днів)[5]. У листопаді 2023 року Фабіо у віці 43 років Фабіо виграв з клубом Кубок Лібертадорес, ставши найстаршим гравцем, який грав і вигравав фінал цього турніру[6]. Крім того Фабіо став першим бразильцем, який досяг позначки 100 матчів, поступаючись лише парагвайцям Серхіо Акіно (107 матчів) і Еверу Алмейді (113 матчів)[7][8][9]
Фабіо тривалий час викликався до складу національної збірної Бразилії. У її складі був на Кубку конфедерацій 2003 року, де бразильці сенсаційно не вийшли з групи. Через рік він у заявці команди на Кубку Америки 2004 року, де Бразилія стала переможцем, завдяки чому Фабіо став чемпіоном Південної Америки. 2011 року Фабіо був викликаний до збірної на товариські матчі проти Нідерландів і Румунії[10], а кілька тижнів потому тренер Мано Менезес включив його до попередньої заявки на Кубок Америки 2011 року, але зрештою не потрапив до остаточного складу з 23 осіб. В результаті Фабіо так і не дебютував за збірну.
↑Cuántos récords logró Fábio ante Boca? [How many records set Fábio against Boca?]. ElGrafico.com.Ar(ісп.). El Gráfico (Argentina). 6 листопада 2023. Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 11 листопада 2023.
.jpg)
