PROFILPELAJAR.COM

*Університет-то я закінчив…*
Університет-то я закінчив…;
Жанр	німе кіно
Режисер	Одзу Ясудзіро
Сценарист	Hiroshi Shimizud
У головних ; ролях	Танака Кінуйо і Kenji Kimurad
Оператор	Hideo Shigeharad
Кінокомпанія	Shochiku
Дистриб'ютор	Shochiku
Тривалість	70 хв.
Країна	Японія
IMDb	ID 0019796
	Університет-то я закінчив… у Вікісховищі

Університет-то я закінчив… (яп. 大学は出たけれど, Daigaku wa detakeredo) — японський фільм 1929 року, знятий режисером Одзу Ясудзіро. Наразі фільм втрачено, за винятком уривка тривалістю приблизно 10 хвилин.^[1]

Хіроші Шімізу друг і колега Одзу, який був співавтором сценарію, спочатку мав би бути режисером фільму.^[2] Танака Кінуйо дружина Шіміза, зіграла у фільмі головну роль.^[2]

Сюжет

Тецуо Номото, який здобув вищу освіту, йде влаштовуватися на роботу. Однак у фірмі, яку він відвідав, йому відмовляють у кваліфікованій роботі, пропонуючи лише місце адміністратора на вході. Це нижче його гідності, і ображений Тецуо йде, відмовившись від роботи. Вдома чекають гості — приїхали мати і його наречена Матіко. Він приховав від них своє безробітне становище, сказавши, що влаштувався на гарну роботу.^[1]^[3]

Після того, як він одружується з Матіко, він змушений зізнатися їй, що він безробітний. Матіко влаштовується на роботу в бар, де прислуговує за столиками. Тецуо поміркувавши, наважується піти і погодитися на ту пропозицію працювати адміністратором, від якої спочатку відмовився, але замість цього йому пропонують більш оплачувану посаду.^[1]

Фільмування

Як реквізит у фільмі використано постер з німої комедії Гарольда Ллойда «Гонщик». Один з візуальних ляпів у фільмі відбувається, коли чоловік вибачається перед дружиною і раптом б'є її по голові, але потім виявляється, що він вбивав комара.^[4]

Сприйняття

За словами Дональда Річі, фільм Одзу «На іспиті-то я провалився…» 1930 року був частково заснований на цьому фільмі.^[1] На думку Девіда Бордвелла, наступний фільм «На іспиті-то я провалився…» представляє протилежну ситуацію до цієї стрічки, оскільки головний герой не закінчує навчання і тому не стикається з безробіттям.^[1] Обидва фільми відображають тему, яка проходить через кілька фільмів Одзу того періоду — безробіття серед молоді в тогочасній Японії.^[1]

Івасакі Акіра описав фільми Одзу, починаючи з цього фільму і до «Народитися-то я народився…», як такі, що «більш безпосередньо зображують психологічну депресію „темного періоду“, ніж будь-які інші фільми».^[5] Критик Кінема Дзюмпо поскаржився, що грайливість фільму була «шокуючою» і що щасливий кінець відволікає від соціального послання.^[1]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж David Bordwell (1988). Ozu and the Poetics of Cinema. Princeton University Press. с. 10, 34—35, 64, 152, 193—194, 202. ISBN 0851701582.
↑ ^а ^б Sharp, Jasper (2011). Historical Dictionary of Japanese Cinema. Scarecrow Press. с. 196, 214, 240. ISBN 9780810875418.
↑ I Graduated But…, 1929. Strictly Film School. Процитовано 1 лютого 2023.
↑ Cousins, Mark (2012). The Story of Film. Pavilion Books. ISBN 9781909108141.
↑ Miyao, Daisuke (2013). The Aesthetics of Shadow: Lighting and Japanese Cinema. Duke University Press. с. 163. ISBN 9780822399667.