Серед 27 канонів, прийнятих соборів, найважливішими є такі:
Канон 1. Установив, що для уникнення повторення схизми, папа повинен обиратися винятково колегією кардиналів. Причому, претендент може вважатися законно обраним папою тільки в тому випадку, якщо за нього проголосували дві третини загального числа кардиналів. Якщо кандидат, що не з необхідного числа голосів, всупереч результатам голосування оголосить себе папою, він сам і його прихильники підлягають відлученню від церкви (екскомунікації).
Канон 2. Анулював всі призначення й рішення, підготовлені антипапами Віктором IV, Пасхалієм III і Калікстом III. Всі ці антипапи оголошені єресіархами.
Канон 3. Заборонив зведення в єпископський сан осіб, що не досягли тридцятирічного віку.
Канон 7. Заборонив стягнення грошей за похорони, благословення й здійснення інших таїнств.
Канон 11. Заборонив духовним особам приймати жінок у своїх будинках і часто відвідувати жіночі монастирі.
Канон 19. Установив обов'язкове відлучення від церкви для світських осіб, що вирішили стягувати податі із церков і віруючих без бажання духівництва.
Канон 24. Заборонив поставки сарацинам будь-яких матеріалів, які могли б використовуватися для побудови ними флоту.
Канон 27. Наказав світським правителям боротися з єресями.
Третій Латеранський собор через канонічне право забезпечив великий прогрес церковної організації й папської влади, але посилив тенденцію до закритості християнства. Хронологічно — це 11-й Вселенський собор.
↑
Незважаючи на те, що Собор було перенесено до Феррари в 1438 році, а пізніше до Флоренції, деякі єпископи відмовилися переїхати і залишилися на паралельному Соборі в Базелі.