Олексій Торонський |
---|
Народився | 1838 Завадка Риманівська, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
---|
Помер | 14 лютого 1899(1899-02-14) Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина ·інсульт |
---|
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
---|
Діяльність | письменник, лідер спільноти, катехит, католицький священник, вчитель, етнограф, перекладач |
---|
Галузь | церковне служінняd[2], етнографія[2], освіта[d][2] і перекладацтво[d][2] |
---|
Знання мов | німецька, польська, українська[2] і слов'янські мови[2] |
---|
Заклад | Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I |
---|
Конфесія | католицька церква[2] |
---|
|
|Конфесія= |Рукоположення= |Освіта=
о. Олексі́й Торо́нський[3] (1838, с. Завадка — 14 лютого 1899, Львів) — український галицький педагог і громадський діяч, греко-католицький священник, катехит у гімназіях, автор підручників для навчання літератури і релігії у середніх школах.
Життєпис
Народився 1838 року в с. Завадка Сяноцького повіту в сім'ї місцевого священника Івана Торонського (1805—1879)[4].
Богослов'я вивчав у Центральній греко-католицькій семінарії у Відні в 1856—1860 роках[5]. Висвячений на священника 1862 року і призначений професором Львівської гімназії. У 1868—1889 роках — професор цісарсько-королівської Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа I. З 1891 до 1898 знову викладав у Львівській академічній гімназії. Член митрополичої консисторії УГКЦ (від 1895 року)[6].
Співредактор «Руского Сіону» (1874—1879 і 1883); публікував статті в «Газеті Школьній», «Мирі», «Неділі», «Ділі» та ін. Видав повість з життя лемків «Ганця» (1862); перекладав твори з польської і німецької мов.
1876 р. писав, що «…руський нарід серед слов'янських літератур посідав „підрядне становище“»[7].
Похований на полі 1 б Личаківського цвинтаря.
Примітки
Джерела