Товма Мецопеці

Товма Мецопеці
вірм. Թովմա Մեծոփեցի Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1378[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Kocapınard, Туреччина[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 травня 1446[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Akorid, Туреччина[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняQ61104786?[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняQ16393128?[3]
Бітліс[3]
Arakelots Monasteryd[3]
Вагаршапат[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьвірмени[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, педагог, діяч культури, громадський діяч Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТатевський університет[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторична наукаd і педагогіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіОванес Мецопеціd і Григор Татеваці Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніQ16663518? Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиQ16663518? Редагувати інформацію у Вікіданих

То́вма Мецопеці́ (1378, село Агі, Арчеш[hy]) — 15 травня 1446, Акорі, Масяцотн[hy]) — вірменський історик, педагог, культурно-громадський діяч[5].

Життєпис

Народився в знатній сім'ї Степаноса і Шамші. Отримав прізвисько Мецопеці за довголітню діяльність у селі Мецоп провінції Каджберунік. Початкову освіту здобував від 1386 року в Мецопському монастирі в Ованеса Мецопеці. Протягом 1393—1401 років навчався в духовній семінарії Харабастського монастиря у Саргіса Апракунці і Вардана Огоцванеці. Від 1406 року продовжив освіту в університеті Татева у Григора Татеваці. Незабаром отримав духовний сан вардапета (архімандрита) з правом викладати. 1410 року з Айрарата переселився в Мецоп, церковним життям якого керував понад 30 років. Через несприятливі політичні умови 1436 року поїхав до Багеша, 1437 — до Муша. В період його духовного проводу в Мецопському монастирі процвітає наука, культура і освіта.

Брав участь в Ечміадзинському синоді 1441 року. Помер під час проповіді.

Праці

Автор низки праць історичного та педагогічного змісту. Найвідоміша з них «Історія Тимура і його наступників» написана протягом 1430—1440 років. Праця описує події 1386—1440 років[6], і присвячена війнам і навалам Тамерлана, Шахруха і правителів Кара-Коюнлу, а також політичній історії народів Закавказзя[6]. Праця є важливим джерелом про епоху Тамерлана у Вірменії і на Близькому Сході[5].

Автор історичної праці «Хроніка», підручника вірменської мови.

Примітки

Література

М. Абегян. История древнеармянской литературы. — Ер. : Изд-во АН Арм. ССР, 1975. — С. 558—561.

Посилання