Термінологія для позначення гомосексуальності і одностатевих відносин вельми різноманітна. Різні поняття, що виникли в різні періоди часу в різних культурах, можуть охоплювати як гомосексуальну поведінку, так і гомосексуальну ідентичність. При цьому з часом терміни можуть змінювати своє значення і конотацію, застарівати або, навпаки, входити в щоденний обіг. У даній статті наводиться огляд елементарної термінології, яка стосується ЛГБТ+-спільноти.

Одним з найстаріших найменувань для одностатевих сексуальних контактів є поняття педерастії та содомії^[1].

Педерастією в античні часи називалися сексуальні відносини хлопчиків з чоловіками. Починаючи з XVI століття педерастами в Європі стали називати всіх чоловіків, які практикують секс із чоловіками. В жаргонній мові цей термін отримав безліч варіантів - «підор», «педик» та інші^[2].

Починаючи з епохи Відродження хлопчиків і юнаків, які перебувають на утриманні у дорослих чоловіків або пропонують послуги чоловічої проституції в Європі називали катамітамі (похідне від Ганімеда - молодого коханого Зевса)^[2].

Термін «содомія» або «содомський гріх» в середні віки позначав будь-який «неприродній» сексуальний контакт, однак, найчастіше содомітами називали чоловіків, які практикують одностатеві сексуальні контакти ^[2] . Зазвичай розрізняли «власне содомію», під якою розумілося злягання з проникненням, і «іншу содомію» ^[3] . Питання про те, чи відносити сексуальні контакти між жінками до «справжньої» або до «несправжньої» содомії, породжував багато суперечок серед богословів, так як, на їх погляд, між жінками неможливо «справжнє проникнення»^[3].

У середньовічній християнській Європі було і безліч інших термінів для позначення одностатевих сексуальних практик. Часто не робилося ніякої різниці між гомосексуальними контактами і єрессю^[4]. У давньофранцузькій мові з'явилося слово bougre, що стало синонімом содомії ^{[4] [2]} . Цікаво, що це слово походить від латинського позначення болгар і виникло через існувала в середньовічній Франції болгарської секти, членів якої Католицька церква звинуватила в скоєнні ритуальних анальних зносин ^{[4] [2]}. Пізніше це слово проникло і в англійську мову, трансформувавшись в buggery ^{[4] [2]}. У 1533 році в результаті прийняття в Англії закону Buggery Act це слово стало юридичним терміном ^[5]. Від нього ж походить і жаргонне слово «бугор» ^[2] .

У давньоруському церковному праві крім поняття «содомія», що включає будь-які анальні зносини і скотолозтво, існувало також поняття «мужеблудіє», що включає будь-які сексуальні контакти між чоловіками і «мужолозтво», що має на увазі конкретно лише анальні зносини^[2]. Пізніше термін «мужолозтво» саме в значенні анальних сексуальних контактів між чоловіками увійшов в російське і радянське антигомосексуальне законодавство ^[2][2] .

Для позначення жіночої гомосексуальності існує значно менше термінів, ніж для чоловіків^[5]. В античні часи жінок, що мали одностатеві сексуальні контакти, називали трібадія^[5]. Пізніше від цього слова був утворений термін «трибадизм», який згодом звузив своє значення для позначення конкретної сексуальної практики між жінками^[5][6]. У новий час з'явилися й інші терміни - «сапфічне кохання» і «лесбійське кохання» (також «лесбійка», «лесбійство» та інші похідні), утворені від імені давньогрецької поетеси Сапфо і острова Лесбос, на якому вона жила^[7][8][9].

З появою і розвитком сексології вчені, які займаються вивченням одностатевого кохання, стали шукати більш нейтральні терміни для позначення таких відносин^[10]. Крім того, виникнення в Європі правозахисного руху, спрямованого на декриміналізацію одностатевих відносин, також внесло свою частку в розвиток термінології.

Для опису одностатевих відносин між дорослими стало використовуватися поняття «сексуальної інверсії», яке спочатку виникло у французькій мові ^[11] .

Поняття сексуальної інверсії було введене в ужиток в 1880-х роках в роботах Шарко, Маньяна і Шевальє^[12][11]. При цьому термін «інверсія» вже вживався в німецькій літературі в іншому значенні. Так, Альберт Молль робить відмінність між інверсією і гомосексуальностью, розуміючи під інверсією лише ті випадки, коли чоловік відчуває себе як жінка і його потяг направлено лише на «справжніх» чоловіків^[12].

У 1864 році Карл Генріх Ульріхс запропонував термін «уранізм» для позначення одностатевого сексуальності^[13][14][10]. Карл Генріх Ульріхс також був гомосексуальним і вважав, що між урнінгамі (гомосексуальними чоловіками) і діонінгамі (гетеросексуальними чоловіками) існує настільки величезна різниця, що він навіть зараховував урнінгамів до «третьої статі» ^[15][16]. Крім того, чоловіків, які відчувають потяг як до чоловіків, так і жінкам, Карл Генріх Ульріхс назвав уранодіонінгамі^[17]. Пізніше Карл Генріх Ульріхс поширив ці терміни і на жінок, які відчувають одностатевий потяг, і називає їх урніндамі ^[13] . Однак терміни Карла Генріха Ульріхса не прижилися в науці^[10].

Поняття «третьої статі» використовувалося і іншими авторами^[18][11]. Однак якщо, наприклад, Карл Карл Генріх Ульріхс відносив до третьої статі гомосексуальних чоловіків, то Магнус Гіршфельд критикував таке вживання і зараховував до третьої статі всіх людей, що відрізняються від «абсолютних статевих типів», і поділяв їх на чотири групи: гермафродити, андрогіни, гомосексуали і трансвестити^[19]. Хиршфельд відносив всі перераховані категорії до «проміжниї сексуальниї сходів»^[19].

У 1869 році німецьким психіатром Карлом Вестфалем був запропонований термін «контрерсексуальність» (від фр. contraire - протилежний) ^[13] або «протилежна сексуальність»^[20]. Цей термін досить активно використовувався в науковій літературі, зокрема, такими вченими, як Ріхард фон Крафт-Ебінґ, Аьберт Молль, Гевлок Елліс і іншими, проте, і цей термін, як і термін «уранізм», був пізніше повністю витіснений терміном «гомосексуальність» ^[21] .

У 1869 році австрійський публіцист угорського походження Карл Марія Кертбені в своїх анонімних брошурах вперше вживає термін Homosexual для позначення чоловіків, які відчувають статевий потяг до осіб тієї ж статі^[22][23]. Німецький сексолог, доктор Магнус Гіршфельд в своїй монографії «Гомосексуальність чоловіка і жінки», перше видання якої вийшло в 1914 році, проводить аналіз різної термінології, пов'язаної з одностатевою сексуальністю, і зазначає, що поряд з терміном homosexual для позначення властивості (тобто в якості прикметника)^[24].

Слід зазначити, що терміни «гомосексуальність» і «гетеросексуальність» спочатку позначали виключно сексуальну поведінку, а не почуття, бажання або фантазії^[25]. Хиршфельд критикує положення, при якому гомосексуальність асоціюється лише з одностатевими сексуальними актами, в першу чергу з анальним сексом, і зазначає, що гомосексуальним може бути і людина, яка жодного разу не вступала в одностатеві сексуальні контакти, так само як і людина, що практикує одностатеві контакти, може же не бути гомосексуальною^[26].

Термін «бісексуальність» виник пізніше за допомогою приставки бі- ( «обидва», «два») і доповнив континуум гомосексуальність - бісексуальність - гетеросексуальність^[10]. На початку XX століття ці слова і похідні від них міцно зміцнилися в науковій і повсякденній мові^[10]. Гомосексуальністю стали називати потяг до представників своєї статі, а гетеросексуальністю - потяг до представників протилежної статі. Бісексуальність означає змішаний потяг до осіб обох статей ^[10] .

У 1924 році німецьким астрономом, письменником і психоаналітиком Карлом-Гюнтером Хаймзотом^[de] був використаний термін «гомофілія» (з грец. φιλία - «любов»)^[27]. В кінці 1950-х - початку 1960-х років термін «гомофілія» вже набув широкого поширення^[28]. Різні групи, що виникли в цей період, носили загальну назву гомофільного руху. Особливо активно «гомофільні» настрої спостерігалися в Скандинавії, Нідерландах, Франції, США, Великій Британії та ФРН^[29][30]. В цей же час був створений і термін «гомотропія» (від грец. τρόπος - «напрям»), однак він не був прийнятий^[29].

На початку XX століття в англійській гомосексуальній субкультурі починає активно використовуватися слово «гей», яке потім з'являється в США і в 1950-ті роках отримує також поширення в Західній Європі^[31]. У США цей термін перестає бути сленговим словом і наповнюється політичним та ідеологічним значенням^[31]. На початку 1990-х років це слово також набуває поширення і в Україні ^{[32] [33] [34] [35] [36] [37] [38]} .

В середині-кінці 1980-х років в англійській мові виник акронім ЛГБ для позначення лесбійок, геїв і бісексуалів. З 1990-х років він був розширений до ЛГБТ і став включати і трансгендерів^[39][40]. В даний час існують його розширені версії, що включають також і інші групи людей, наприклад, квір, інтерсексуалів, асексуалів і інших - ЛГБТІК+.

У 1990-ті роки деякі американські гей-активісти стали демонстративно називати себе словом «квір» (англ. queer спочатку є одним з найбільш грубих образ для гомосексуалів, наявних в англійській мові^[31]. Тим самим вони підкреслювали те, що не тільки не відчувають сором за себе, а й пишаються своєю сексуальністю^[31]. Разом з тим, поняття «квір» включає в себе не тільки гомосексуалів незалежно від статі і способу життя, а й всі категорії осіб, які не хочуть називатися словом straight, куди можна також віднести і гетеросексуалів, які не відчувають себе «звичайними гетеросексуалами»^[41] (див. квір-гетеросексуальність).

На початку 1990-х років виникло поняття ЧСЧ - чоловіки, які практикують секс з чоловіками, яке використовується, в основному, в області профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом. Термін позначає всіх чоловіків, які постійно або періодично практикують одностатеві сексуальні контакти. Швидкому поширенню терміна сприяли результати досліджень, згідно з якими поширення інфекційних захворювань пов'язано з сексуальною поведінкою людини, а не з його сексуальною ідентичністю і сексуальними уподобаннями. Поряд з ЧСЧ використовується також і термін ЖСЖ для позначення жінок, що мають сексуальні контакти з жінками^[42].

Для позначення людей різних сексуальних орієнтацій, відмінних від гетеросексуальности, часто вживатися загальний термін «сексуальні меншини» (або, коротше, «секс-меншини»)^[43][44].

В українській мові для позначення гомосексуальних чоловіків часто використовується слово «голубий». Це позначення є новішим і його етимологія і історія не вивчені. Деякі дослідники пов'язують його з ласкавим зверненням «голубе» (від слова «голуб»), інші - з натяком на аристократизм і «блакитну кров»^[5].

На думку Володимира Козловського, що займається вивченням арго російськомовної гомосексуальної культури, слово «блакитний» походить від американізму blueribbon ( «блакитна стрічка»), яке в тюремному сленгу кінця XIX - початку XX століть означало пасивного гомосексуального чоловіка. Згідно Козловському, це слово в 1920-1930-і роки проникло в російську тюремний сленг, а потім в 1960-1970-і роки набуло широкого поширення в молодіжному середовищі, а потім і увійшло в загальновживану лексику^[45]. Незважаючи на те, що позиція Козловського виявилася досить слабкою, в лінгвістичних колах вона стала домінуючою. Існує і безліч інших найрізноманітніших версій походження цього позначення.

Стосовно лесбйок і всього, пов'язаного з жіночою гомосексуальностью, в українській розмовній мові інколи вживається прикметник «рожевий».

• ЛГБТ-сленг
• Мужолозтво

• Warren Johansson. Etymology // Encyclopedia of Homosexuality : [англ.] / Edited by Wayne Dynes. — N. Y. : Garland Publishing, 1990. — P. 373—374. — 1522 p. — ISBN 0-8240-6544-1.

• Verqueere Wissenschaft?: Zum Verhältnis von Sexualwissenschaft und Sexualreformbewegung in Geschichte und Gehenwart / Ursula Ferdinand, Andreas Pretzel, Andreas Seeck (Hg.). — 2. Aufl. — Münster : LIT Verlag, 2005. — Т. 1. — 521 с. — (Berliner Schriften zur Sexualwissenschaft und Sexualpolitik) — ISBN 3-8258-4049-2.

• Erhardt Köllner. Homosexualität als anthropologische Herausforderung: Konzeption einer Homosexuellen Antropologie. — Bad Heilbrunn / Obb. : Klinkhardt, 2001. — 521 с. — ISBN 3-7815-1138-3.

• Christian Schäfer. Therminologie // Widernatürlicher Unzucht (§§ 175, 175a, 175b, 182 a.F. StGB). — Berlin : BWV, 2006. — С. 7—16. — (Juristische Zeitgeschichte) — ISBN 3-8305-1241-4.

• Magnus Hirschfeld. Name und Begriff der männlichen und weiblichen Homosexualität // Die Homosexualität des Mannes und des Weibes. — 2. Aufl. — Berlin : de Gruyter, 2001. — 332 с. — ISBN 3-11-017251-8.