Тарнобжезьке воєводство (пол. województwo tarnobrzeskie) — адміністративно-територіальна одиниця Польщі найвищого рівня, яка існувала у 1975—1998 роках.
Являло собою одну з 49 основних одиниць адміністративного поділу Польщі, які були скасовані в результаті адміністративної реформи Польщі 1998 року.[1]
Займало площу 6283 км². Адміністративним центром воєводства було місто Тарнобжег, найбільше місто — Стальова Воля. Після адміністративної реформи воєводство припинило своє існування і його територія відійшла до Свентокшиського, Підкарпатського та Люблінського воєводств.[2]
Після ліквідації воєводства в 1999 році 23 гміни та місто Сандомир були включені до Свентокшиського, ще 18 гмін разом з Тарнобжегом та Стальовою Вольою до Підкарпатського та 11 гмін до Люблінського воєводств. Замість колишніх районів воєводства створено повіти: Сандомирський, Опатовський, Сташовський (6 гмін), Островецький (1 гміна), Тарнобжезький з містом на правах повіту Тарнобжег, Стальововольський, Ніжанський, Мелецький (1 гміна), Кольбушовський (1 гміна), Янівський, Красницький (4 гміни).
Географія
Воєводство розташовувалося у межах Келецько-Сандомирської височини, на сході обмежене Свентокшиськими горами, а також на межі Сандомирської низовини та Люблінської височини. Основні річки: Вісла та Сян. Значні площі займають лісові масиви, серед яких Сандомирська пуща.
Міста
Чисельність населення на 31.12.1998
Районні адміністрації
Чисельність населення станом на 31.12.1998
Населення
| Рік |
1975 |
1980 |
1985 |
1990 |
1995 |
1998
|
| Чисельність |
534 900 |
556 300 |
580 500 |
599 100 |
609 300 |
609 100
|
Примітки
