PROFILPELAJAR.COM

Таргітай
Таргітай
Посада	король Скитіїd
Батько	Зевс
Мати	донька Бористенаd або Бористена
Діти	Колаксай, Ліпоксай і Арпоксай
	; ; ;

Таргіта́й (грец. Ταργιτάος) — у скіфській міфології першолюдина, пращур скіфів-сколотів, син бога Папая та дочки ріки Борисфен, батько Ліпоксая, Арпоксая та Колаксая.^[1]

За інтерпретаціями Геродота та, ймовірно, традицією припонтійських іонійців, Таргітаю відповідає Геракл еллінів.

Писемні згадки

У описі скіфського пантеону у Геродота «Геракла скіфів» названо у загальному переліку богів. Діодор, наводячи свій варіант етнічного міфу скіфів, повідомляє, що усі скіфи походять від героя-епоніма Скіфа, який у цьому разі відповідає Таргітаю.^[2] Власне, й Геродот обмовляється, що назва сколоти походить від імені царя. Тому можливо припустити, що Таргітай мав друге ім'я — Скула (скіф. *Skul(a), грец. Σκύλης).^[3] Серед епіграфічних пам'яток Ольвії відоме графіті першої половини VI ст. до н. е., яке пов'язують з сином Анахірса, у якому згадано антропонім Сколот, а саме:

грец. "Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν]" —
укр. "Анагерр(Анаперр) Анахірсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посв’ятив".^[4]

Етимологія

Наразі переконливої етимології немає, але з іменем Таргітай можна пов'язати паралель з міфології хетів, а саме:

«…коли мова йде про перемогу Бога Грози над Драконом, вжито дієслово tarḫ(u) — укр. "перемагати" від якого, мабуть, утворено й саме згадане вище ім'я бога Грози в анатолійських мовах… Характерно, що теж дієслово у ведійській та авестійській виступає у зв'язку з ім'ям Врітри…".^[5]

Отже, враховуючи означене припущення, саме́ ім'я Таргітай можливо реконструювати таким чином:
грец. Ταργιτάος < скіф. *Tarḫ(u)-tavah- < авест. taurv-tavah — укр. "звитяжець/переможець могутній".^[6]

Інший варіант:
грец. Ταργιτάος < скіф. *Targī-tavah- — укр. "володар міці (сили) Тарги".^[7]

Паралелі Таргітай — Траетаона

Російський археолог Дмитро Раєвський вбачав у Таргітаєві аналог іранського Траетони. На його думку, обидва герої належать до групи персонажів арійських народів, які є молодшими з трьох синів і проходять ритуальне випробування, щоб отримати царську владу. Образ Таргітая реконструюється таким чином: народжений від шлюбу Папая та Апі, тобто від шлюбу Неба та Землі, Таргітай — перша людина скіфської міфології. Як культурний герой він здійснює низку подвигів, в тому числі перемагає різних чудовиськ, породжених хтонічною стихією і стає батьком трьох (двох) синів. Геродот згадує грецького Геракла як героя скіфської легенди, і називає його серед семи богів скіфського пантеону. Якщо наявність у скіфській міфології образу першої людини, культурного героя знаходить найширші аналогії в інших релігійно-міфологічних системах, то залучення цього персонажа до богів — риса незвичайна. Образ першолюдини, як правило, чітко відмежовується від пантеону, в чому не виняток й еллінський аналог скіфського героя — Геракл, відомий як пращур дорійців. Хоча, згідно з традицією, він і отримав безсмертя після завершення земного життя, він все ж сприймався древніми не як бог, а як герой. Тому, якщо Геродот зараховує скіфського Геракла-Таргітая до богів, суть персонажа не повинна обмежуватися функціями першолюдини та культурного героя^[8].

Сколоти/ Скіфія Європейська	Авеста
Паралати	Парадата
Таргітай (Геродот, IV, 101)	праведний Траетаона (Відевдат, 1, 17)
здолав ? (етимологія імені)	здолав Ажи-Дахаку (Відевдат, 1, 17)
Чотирикутна Скіфія — батьківщина Таргітая (Геродот, IV, 101)	Варна чотирикутна, батьківщина праведного Траетаони (Відевдат, 1, 17)^[9]
Три сини Таргітая	Три сини Траетаони
Таргітай — син німфи Борисфену	Траетаона — син водяника

Інші паралелі

Тарга (грец. Ταργα) — теонім, відомий з низки графіті, знайдених на залишках св'ятилища в урочищі Джангуль на півострові Тарханкут, яке датоване II ст. до н. е.^[10]^[7]
Тоґарма — син Яфета.

Родовід

Тапаті
Скитською: Tāpayantī

Бористен
Скитською: Baurastān

Папай
Скитською: Pāpaya

Апі
Скитською: Api

Річковий бог

Аргімпаса

Таргитай
Скитською: Targī̆tavah

Змієнога Богиня

Ліпоксай
Скитською: Lipoxšaya

Арпоксай
Скитською: R̥buxšaya

Колаксай
Скитською: Kolaxšaya

Три сини

Див. також

Примітки. Джерела. Посилання

↑ (укр.)Геродот, Мельпомена, 5-7 [Архівовано 2011-09-07 у Wayback Machine.] (гр.)Ήρόδοτος Ἁλικαρνησσέος (ἱστορίης, IV, 5-7)
↑ (рос.)Историческая Библиотека, ІІ, XLIII (гр.) Diodorus Siculus, Bibliotheca Historica, ІІ, XLIII
↑ (рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
↑ (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11. C. 136; заг. — 134—142. — http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/172823
↑ (рос.)В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974. ст.ст. 123, 134. Взагалі, у зазначеній роботі автори визначають слова з корнем *tar- як терміни, що належать до кола бога Грози.
↑ друга частина імені *tavah- з безсумнівною етимологією: (рос.)Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.
↑ ^а ^б (рос.) Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013
↑ Раевский, Д. С. (2006). Мир скифской культуры. Языки славянских культур.
↑ (рос.) Авеста. СПб., Изд. Политехнического ун-та. 2008
↑ (рос.) Щеглов А. Н. Большой Кастель и святилище II в. до н.э. в урочище Джангуль. Проблемы античной культуры (тез. докл.). Симферополь, 1988.