Тальниковий водоспад

Тальниковий водоспад
рос. Тальниковый
68°26′44″ пн. ш. 93°17′40″ сх. д. / 68.44556° пн. ш. 93.29444° сх. д. / 68.44556; 93.29444
Країна Росія Росія
Красноярський край
Повна висота 482 м
Тальниковий водоспад. Карта розташування: Росія
Тальниковий водоспад
Тальниковий водоспад
Тальниковий водоспад (Росія)

Тальниковий водоспад (рос. Тальниковый водопад) — згідно з деякими твердженнями, найвищий водоспад у Росії[1] та Євразії[2].

Розташований у Красноярському краї (Російська Федерація) на плато Путорана (Середньосибірське плоскогір'я) в Путоранському заповіднику, на озері Дюпкун, на лівому його березі між гирлами річок 1-ї Гагари і 2-ї Гагари[3].

Водоспад розглядається як місце залучення туристів, проте через відсутність транспортної й готельної інфраструктури підвезення і розміщення туристів у цих місцях украй ускладнені[4].

Опис водоспаду

Тальниковий водоспад є струмком, який прямовисно падає з плоскої гори Трапеція з урізу приблизно 920 м над рівнем моря й досягає озера з урізу 109 м[5]. Проєкція усього струмка на площину має довжину близько 1 км.

Цей потік сезонний з терміном існування 1—2 місяці. У решту часу він або заморожений суворими таймирськими холодами, або висушений спекотними літніми днями[6].

Історія відкриття

Водоспад виявлений порівняно недавно. Його відкрив дослідник плато Путорана Михайло Васильович Афанасьєв, і про свою знахідку він повідомив у журналі «Турист» в 1975 р.[7].

Уперше інструментальні виміри водоспаду за ініціативою українського літератора та краєзнавця, автора книги «Географічний калейдоскоп» Петра Авксентійовича Кравчука зробила 7 вересня 1990 р. експедиція з восьми чоловік водноспортивної туристичної секції спортивного клубу «Сталь» при Дніпропетровському металургійному заводі[8].

Згідно з їх вимірами, висота каскаду водоспаду складає 482 м. Результат вимірів зафіксований у книгах Петра Кравчука «Рекорди природи»[9][10] та "Книзі рекордів природи" (Луцьк, 2011).

Примітки

  1. ↑ ТАЛЬНИКОВЫЙ ВОДОПАД • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019. [Архівовано 2019-03-26 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Мутовин, Сергей; Судьин, Константин (6 березня 2019). Инструменты устойчивого развития Северных территорий: опыт региональных исследований (рос.). Litres. ISBN 9785041583330. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  3. ↑ Тальниковый водопад. П.А.Кравчук. Книга рекордов природы. - 25 Мая 2012 - Тальниковый водопад. web.archive.org. 15 березня 2014. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 26 березня 2019.
  4. ↑ М., Астанин, Д. ВЛИЯНИЕ ТРАНСПОРТНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ НА РЕКРЕАЦИОННОЕ ЗОНИРОВАНИЕ РЕГИОНА (НА ПРИМЕРЕ ТЕРРИТОРИИ КРАСНОЯРСКОГО КРАЯ). Сибирский федеральный университет. OCLC 1042621744. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  5. ↑ Плато Путорана: загадочный мир, недоступный туристам — National Geographic Россия. Nat-geo.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019. [Архівовано 2019-03-26 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Тальниковый водопад. komanda-k.ru (рос.). 1 листопада 2014. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  7. ↑ Тальниковый водопад - Главная страница. web.archive.org. 8 березня 2014. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 26 березня 2019.
  8. ↑ Кравчук, Петро Авксентійович (1988). Географічний калейдоскоп (рос. Географический калейдоскоп) (російська) . УРСР: Радянська школа. с. 208. ISBN ISBN 5-330-00384-9. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  9. ↑ Кравчук, П. А. (1993). Рекорды природы. Любешов: Эрудит. с. 216. ISBN 5-7707-2044-1.
  10. ↑ Архівована копія. vodopad-lednik.ru. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)