Назва "сифака" утворилася в результаті звуконаслідування вокалізації кількох видів роду, що населяють західні сухі ліси, яку вони видають у небезпечних ситуаціях і яка звучить як кілька послідовних, свистячих звуків схожих на"шіі-фак". Тварини видають ці звуки в різних стресових ситуаціях, таких як наявність людей, падіння дерев, наближення земних хижаків та у випадках агресії між членами групи.[2]
Загальні відомості
Сіфаки - це лемури середнього розміру, довжина тіла яких становить 40-55 см, а вага від 3 до 6 кг. Хвіст цих тварин такої ж довжини як і тіло, чим вони відрізняються від індрі. Шерсть довга й шовковиста, а її колір у різних видів сіфак може бути від жовтувато-білого до чорно-коричневого. Обличчя округле, без волосяного покриву і завжди чорного кольору.
Схема бокових стрибків сіфак під час пересування по землі.
Сіфаки рухаються, чіпляючись та стрибаючи між гілками дерев, вони підтримують вертикальне положення тіла, перестрибуючи з дерева на дерево і рухаючись між гілками. Ці лемури вправні дереволази і стрибуни, здатні стрибати на відстань до 10 метрів, перестрибуючи з одного дерева на інше. На землі сіфаки рухаються так само, як і усі індрієві боковими стрибками на задніх лапах, тримаючи передні кінцівки піднятими вгору задля підтримання балансу.[3]
Сіфаки - рослиноїдні тварини і живляться переважно листям, квітами та фруктами. Час, вільний від споживання та пошуку їжі, тварини проводять, відпочиваючи серед гілок дерев. Сіфаки живуть групами до 13 особин. Вони мають визначену територію, яку позначають виділеннями з запашних залоз. Межі різних груп сіфак можуть перекриватися. Попри те, що тварини роду захищають свою територію від чужинців свого роду, вони мирно співіснують з іншими лемурами, такими як червоно-черевний лемур чи звичайний бурий лемур. Успішне захоплення чужої території, як правило, закінчується захопленням групи, винищенням самців та дітовбивством.[4]
Сіфаки є жертвами деяких хижаків, найважливішим з яких є фоса, а також деяких хижих птахів.[5] Втікаючи від хижаків, сіфаки зазвичай вдаються до спритних акробатичних маневрів серед гілок дерев на висоті. Разом з тим, відомі випадки, коли сіфаки активно оборонялися від нападників, кусаючи та дряпаючи їх, і навіть успішно відбилися від нападу мадагаскарського удава.[6]
Будова стопи деяких видів роду
Розмноження та тривалість життя
Як правило вагітність сіфак триває чотири - п'ять місяців, в кінці якої народжується одне дитинча. Одразу після народження малеча міцно тримається за шерсть на череві матері, згодом перебираючись на спину. Молоді тварини відлучаються від матері через шість місяців, досягаючи повної зрілості в віці двох - трьох років. Зазвичай життя тварин роду триває близько 20 років.[7]
↑Coquerel's Sifaka. Duke University Lemur Center. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 15 червня 2009.{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
