Сюзанна Валадон

Сюзанна Валадон
Suzanne Valadon
Сюзанна Валадон із сином Морісом, фото 1890 р.
При народженніМарі-Клементін Валадон
Народження23 вересня 1865(1865-09-23)
Бессін-сюр-Гартамп, департамент Верхня В'єнна
Смерть7 квітня 1938(1938-04-07) (72 роки)
 Париж
ПохованняSaint-Ouen Cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьФранція Франція
КраїнаФранція Франція
Жанрпортрет, побутовий жанр, натюрморт
Діяльністьхудожниця, натурщиця, модель, рисувальниця, художниця-граверка, мисткиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокпостімпресіонізм[1][2] і символізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки творчості1870[3] — 1938[3]
Відомі учніМоріс Утрілло Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленНаціональне товариство образотворчих мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
Творипортрет, побутовий жанр, натюрморт
У шлюбі зАндре Уттер[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМоріс Утрілло[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїХудожній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[6], Музей мистецтва Метрополітен[7], Художній музей Базеля, National Museum of Fine Arts of Algiersd, Національний музей жіночого мистецтваd, Національний музей сучасного мистецтва, Державний музей мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Музей мистецтва Сан-Паулу, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Клівлендський музей мистецтв, Центр Жоржа Помпіду, Brest’s Museum of Fine Artsd, Музей д'Орсе, San Diego Museum of Artd, musée Albert Andréd, New Otani Art Museumd, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Музей Унтерлінден, Vanderbilt Museum of Artd, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Музей сучасного мистецтва, Musée des Beaux-Arts de Caend, Musée des beaux-arts de Lièged, Музей Ґренобляd, Musée d'Art moderne et d'Art contemporaind, Musée de Montmartred, Musée du Petit Palaisd, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Annonciade Museumd, Smart Museum of Artd, Музей Фабра, Нантський музей образотворчого мистецтва, Musée Paul-Dinid, Ліонський музей красних мистецтв, Музей мистецтв Фенікса, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Національна галерея, Музей Тулуз-Лотрека, Rijskmuseumd, Print Collectiond[8], Національна галерея Вікторії, Балтиморський музей мистецтв і Художня галерея Онтаріо Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
CMNS: Сюзанна Валадон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Марі-Клементін Валадон, відома як Сюзанна Валадон (фр. Suzanne Valadon; 23 вересня, 1865, Бессін-сюр-Гартамп, департамент Верхня В'єнна — 7 квітня, 1938, Париж) — французька модель (Дега, Тулуз-Лотрек, де Шаванн, Ренуар) і художниця (портрет, побутовий жанр, натюрморт, постімпресіонізм, символізм). Ще за життя отримала визнання як художниця і досягла фінансового успіху, мала постійну підтримку від паризької галеристки Берти Вейль.

Життєпис

Сюзанна Валадон на картині Ренуара «Парасольки», 1884 р.

Мала просте походження. Донька неодруженої пралі. За переказами, малювала з дитинства, але нікому не показувала власні малюнки. Починала в цирку, але циркова кар'єра обірвалась через рано отриману травму. У 18 років народила позашлюбну дитину, пізніше художника-пейзажиста Моріса Утрілло.

Мала й два офіційні шлюби. Перший — з біржовим маклером у 1896—1909 роках, закінчився розривом. У 44 роки покинула чоловіка заради молодого художника Андре Уттера, не набагато старшого за її сина. Шлюб із Уттером, пристрасний і важкий, тривав майже 30 років.

Сюзанна Валадон померла в Парижі 1938 року. Похована на паризькому цвинтарі Сент-Уан. Андре Уттер помер 1948 року через 10 років по смерті дружини.

Художня кар'єра

Стала моделлю для кількох французьких художників, серед яких Едгар Дега, Анрі Тулуз-Лотрек, Пюві де Шаванн, П'єр-Огюст Ренуар.

Її власні художні роботи таки побачили Анрі де Тулуз-Лотрек та Едгар Дега, які й заохотили Валадон до малювання. Систематичної освіти не мала. Працювала довго і наполегливо, тому що не завжди була упевнена в собі. Вважається перфекціоністкою, тому що могла роками працювати над одною картиною.

1894 року першою серед французьких жінок-художниць отримала членство в Національній спілці образотворчих мистецтв. Обрала псевдонім Сюзанна Валадон.

Валадон ще за життя отримала визнання як художниця і навіть досягла фінансового успіху. Попри скептичне ставлення до жінок-художниць у тодішньому суспільстві, Валадон мала постійну підтримку від паризької галеристки Берти Вейль. Вейль виставляла у власній галереї картини Валадон і провела три персональні виставки художниці.

Пам'ять

6937 Валадон — астероїд, названий на честь художниці[9].

Сюзанна Валадон вшанована на Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Вибрані твори

  • «Ерік Саті», композитор, 1893
  • «Оголені», 1919
  • «Натюрморт з тюльпанами і фруктами в білій вазі», 1924
  • «Букет квітів у скляній вазі», 1928
  • «Натюрморт з квітами і фруктами в плетеному кошику», 1928
  • «Ванна»
  • «Покинута лялька»
  • Сюзанна Валадон. «Портрет родини», 1912 р.
    Сюзанна Валадон. «Портрет родини», 1912 р.
  • Сюзанна Валадон. «Натюрморт з тюльпанами і фруктами в білій вазі», 1924 рік
    Сюзанна Валадон. «Натюрморт з тюльпанами і фруктами в білій вазі», 1924 рік
  • С. Валадон. «Сад на вулиці Корто. Монмартр», 1919 р.
    С. Валадон. «Сад на вулиці Корто. Монмартр», 1919 р.
  • «Натюрморт з фруктами і склом», 1910 р.
    «Натюрморт з фруктами і склом», 1910 р.
  • «Портрет Еріка Саті», 1893 р.
    «Портрет Еріка Саті», 1893 р.
  • «Букет квітів на круглому столі», 1920 р.
    «Букет квітів на круглому столі», 1920 р.
  • «Букет квітів на столі», 1930 р.
    «Букет квітів на столі», 1930 р.

Див. також

Примітки

  1. ↑ https://harvardartmuseums.org/art/229060
  2. ↑ Suzanne Valadon, une vie de peintre après le modèle // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2023. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  3. ↑ а б RKDartists
  4. ↑ Suzanne Valadon — Galerie Michelle Champetier.
  5. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  6. ↑ collections.mnbaq.org — Національний музей образотворчого мистецтва Квебеку.
  7. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  8. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/406057
  9. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела