PROFILPELAJAR.COM

Не плутати з явою.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сцена (значення).

Сцена театру Діоніса в Афінах у добу Римської імперії.

Сце́на (грец. σκηνή) або кін^[1]^[2], театральні підмостки — спеціальний майданчик, підвищений над підлогою, землею, на якому відбуваються концерти, вистави тощо. У переносному сенсі сценою називається і сам театр, театральне мистецтво, театральна діяльність^[3].

Історія

У Стародавній Греції

Див. також: Скена та Давньогрецький театр

Слово сцена походить від дав.-гр. σκηνή, скене, що буквально означає намет, шатро, де первісно актори готувалися до вистави. Сама вистава відбувалася в тій частині театру, яка мала назву орхестра.

Розвиток театру і театральної архітектури вплинув на зміни сцени. Вона стала помостом, відкритим в бік глядачів. А її задня частина приймає вигляд архітектурної споруди в декілька ярусів і виконує роль і декорації, і споруди, яку використовують в ході вистав.

Споруду першої сцени пов'язують з діяльністю Есхіла. З 5 століття до н. е. сцену облямовували бічними вежами — проскеніями. Вони посилювали акустику і направляли звук в бік глядачів.

У ході історії ця частина сцени страждала найбільше і часто збереглася у вигляді руїн. В давньогрецькому театрі це — найдекоративніша частина з колонами, нішами, мармуровими статуями. Між колонами проскенія розміщали тодішні декорації, мальовані на полотні.

Конструктивні арки підлоги сцени, античний театр в Ієраполісі, Туреччина
Розпланування античного театру Діоніса у Афінах і план сцени
Сцена одеону Іроду Аттичного, Афіни, сучасне використання
Сцена театру в місті Ґераш, Йорданія

В Стародавньому Римі

Театр римських часів в місті Араузіон (нині місто Оранж, сучасна Франція), належить до найбільш випадково збережених. Фасад сцени в ньому простягся на 103 метри. Добре збереглася і архітектурна декорація заднього плану. В головних рисах театр і сцена Римської імперії копіювали грецькі зразки. Але престижними вважалися не театри, а цирки, де виступали гладіатори. С цього приводу логічним є побудова Колізею в Римі, циркового амфітеатру для гладіаторських боїв і боїв з дикими тваринами, а не нового театру. Пішло значне розгалуження цих різновидів сценічного мистецтва і за метою, і за архітектурою.

Сцена в добу маньєризму і бароко

Театральна культура на зразок античної після середньовіччя відродилася в Італії. Театр став окремим приміщенням-залом в палаці з використанням даху, що дало змогу проводити концерти і вистави в негоду.

Класичним зразком театру і сцени в ньому став театр Олімпіко, побудований архітектором Андреа Палладіо в місті Віченца. Глядацька зала мала вигляд античного амфітеатру, а сцена займала майже половину театральної будівлі. Її декор мав вигляд вулиць ідеального міста з діагональним розташуванням перспектив. Завершив будівництво театру Олімпіко учень Палладіо — Вінченцо Скамоцци. Театральне приміщення Олімпіко стало зразком для побудови перших критих театрів в Італії, це

театр Саббіонета (архітектор В. Скамоцци)
театр Фарнезе в місті Парма (архітектор Дж. Б. Алеотті).

Саме в Італії виникає сучасна глибинна сцена. Сцена копіювала складові частини давньоримського театру, але ще не використовувала театральну завісу. Пожежі в театральних будівлях, де широко використовували дерево, пізніше викликали появу завіс, що відокремлювали глядацьку залу від сцени. Трохи згодом протипожежні завіси стали робити з використанням заліза, а самих завіс стало декілька.

Сцена як музейний експонат

Театральна сцена 18 століття — експонат музею-садиби Останкіно, Москва.

В 20 столітті дбайливого ставлення дочекалися старі театральні споруди. Частка їх реконструйована, а частка законсервована. До випадково збережених старих театральних споруд (зі сценами) колишньої Російської імперії належать

театр просто неба в садибі Кусково
театр в садибі Архангельське
театр палацу Юсупова, Санкт-Петербург
Ермітажний театр, Санкт-Петербург
театр палацу Останкіно тощо.

До найзбереженіших відноситься театр в палаці Останкіно, де частково збереглися навіть театральна машинерія XVIII століття. Головним же експонатом палацу стала сама театральна сцена кінця 18 століття.

Сучасний устрій сцени

Сценічна коробка
Портрал сцени, її фасад, повернутий в глядацьку залу
Дзеркало сцени, тобто її отвір, де розміщають завіси
Трюм під підлогою сцени, куди при необхідності зникають актори в ході вистави
Голосники зверху, куди піднімають протипожежну та інші завіси
Кишені сцени, тобто бічні її заглибини, прикриті лаштунками
Робочі галереї для розташування освітлювальних приладів, пультів управління
Підлога сцена повинна мати невеликий ухил в бік глядацької зали
Підлога сцена може мати поворотне коло для швидкої зміни декорацій під час вистав тощо.

Див. також

Примітки

↑ Слово має чергування «і-о» в корені. У непрямих відмінках кон(-у/-ові/-ом/-і/-е)
↑ «Кін» у Словникові української мови у 20 томах [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.], Словникові української мови в 11 томах (1970—1980) [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] і низці старіших словників [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.].
↑ Сцена // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Сцена

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сцена

Всеобщая история искусств, т 1, М. 1956 (рос)
Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, т 1, М, 1962 (рос)
«Кусково. Останкино. Архангельское.», серия «Города и музеи мира», М, 1976 (рос)
Пилявский В. И. монография «Джакомо Кваренги», Л, Стройиздат, 1981 (рос)
Тарановская М. З. «Карл Росси», Л, 1980 (рос)