Сухомлин Олександр Васильович

Олександр Васильович Сухомлин
Народження5 листопада 1900
Краснопілля, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть7 жовтня, 1970
Москва СРСР
ПриналежністьЧервона армія
Вид збройних силСухопутні війська
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби1918 — 1963
ПартіяКПРС
Звання Генерал-лейтенант
Командування8-ма армія (СРСР), 54-та армія (СРСР), 10-та гвардійська армія (СРСР)
Війни / битвиНімецько-радянська війна: Ленінградська оборонна операція, Тихвінська оборонна операція, Битва на Курській дузі, Смоленська операція (1943)
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сухомлин.

Сухомлин Олександр Васильович (5 листопада 1900, с. Краснопілля, Чернігівська губернія, Російська імперія — 7 жовтня 1975, Москва, СРСР) — радянський воєначальник українського походження, генерал-лейтенант (1942).

Біографія

Народився в селянській родині на Чернігівщині. Брат українського радянського політичного діяча К. В. Сухомлина. У 1909 році сім'я Сухомлинів переїхала в Забайкалля. Освіту здобув в залізничному училищі в Іркутську, у 1918 році вступив до РКП(б).

Учасник Громадянської війни в Росії. Воював на Далекому Сході. Після війни закінчив курси «Постріл» (1922) і Військову академію імені М. В. Фрунзе (1927), командував батальйоном.

У 1931 — 1933 роках працював на викладацькій роботі у Військовій академії імені Фрунзе, у 1933 — 1937 роках служив в Особливій Червонопрапорній Далекосхідній армії. Із 1937 по 1941 роки працював викладачем у Військовій академії Генерального штабу (у 1938 році її закінчив).

Німецько-радянська війна

Із липня 1941 року — заступник начальника штабу Північно-Західного фронту[1]. Із 16 вересня 1941 року — начальник штабу 54-ї армії, учасник оборони Ленінграда. Із 28 січня по 22 квітня 1942 року командував 8-ю армією. Із 22 квітня 1942 по 11 березня 1943 року — командувач 54-ї армії. З 11 березня по 1 липня 1943 року — помічник командувача Волховського фронту. Із 1 липня по 21 серпня 1943 року — начальник штабу 5-ї армії Західного фронту. Із 11 вересня 1943 по 20 січня 1944 року — командувач 10-ї гвардійської армії на Західному і 2-му Прибалтійському фронтах. Брав участь у взятті Смоленська. У січні 1944 року через невдалий наступ в напрямі Пскова був знятий з посади.

Після війни

Із 1944 по 1955 рік працював у Військовій академії імені Ворошилова. У 1955 — 1959 роках був військовим радником у Китаї. Із 1959 по 1963 рік працював у Військово-історичному управлінні Генерального штабу. Із 1963 року — у відставці. Помер і похований у Москві.

Військові звання

Нагороди

Був нагороджений орденом Леніна (1945), п'ятьма орденами Червоного Прапора (1938, 1942, 1944, 1950, 1956), орденом Суворова 2-го ступеня [1](1943), медалями «XX років РСЧА» (1938), «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною», «30 років Радянської Армії і Військово-морського флоту» (1948), «40 років Радянській Армії і Військово-морському флоту» (1958), «50 років Збройним силам СРСР» (1958), «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні» (1965), польським орденом «Хрест Грюнвальда».

Примітки

  1. ↑ а б Сухомлин Александр Васильевич : Министерство обороны Российской Федерации. encyclopedia.mil.ru. Процитовано 23 вересня 2021.

Джерела

  • Сухомлин В.А. Командарм Сухомлин Александр Васильевич. — М.: Горячая линия, 2017. — 352 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-906625-10-6.