PROFILPELAJAR.COM

Георгій Олексійович Сукач
Георгій Олексійович Сукач
Народився	9 червня 1944
Помер	30 квітня 2012 (67 років)
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Діяльність	фізик
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Галузь	Фізика напівпровідників
Заклад	Інститут фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сукач.

Георгій Олексійович Сукач (9 червня 1944 — 30 квітня 2012) — український науковець-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік Академії наук вищої школи України з 2007 року.

Біографія

Народився на Полтавщині. Після закінчення середньої школи в Кременчуці працював токарем на Кременчуцькому автомобільному заводі. В 1963 році вступив на факультет радіоелектроніки Київського політехнічного інституту, а в 1968 закінчив його з відзнакою.

З 1968 по 1975 — спочатку аспірант, а потім молодший науковий співробітник Інституту напівпровідників АН УРСР. Кандидат фізико-математичних наук (1975). З 1975 по 1983 — старший науковий співробітник Українського НДІ целюлозної і паперової промисловості.

3 1983 по 2003 — старший, а згодом провідний науковий співробітник Інституту фізики напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАН України. З 2003 року — проректор з наукової роботи, а з 2006 — завідувач кафедри фізики Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій Мінтрансзв'язку України. З 2008 року — професор кафедри фізики Національного університету біоресурсів і природокористування України. Доктор фізико-математичних наук з 1994, професор з 2002 року.

Помер після важкої тривалої хвороби на 68-му році життя 30 квітня 2012 року. Був кремований, прах похований в Києві, в колумбарії Байкового кладовища (50°24′57.83″ пн. ш. 30°30′6.30″ сх. д. / 50.4160639° пн. ш. 30.5017500° сх. д. / 50.4160639; 30.5017500).

Наукова діяльність

Сфера наукових інтересів охоплює такі напрями фізико-технічних основ оптоелектронних систем та фізики і техніки напівпровідників:

нанофізика та нанотехнології;
квантово-розмірні структури;
розробка фізико-технологічних основ створення гетероструктур (типу GaN/GaAs) на основі монокристалічних та поруватих сполук А3B5 методом радикало-променевої гетеруючої епітаксії та дослідження їхніх фізичних властивостей;
розробка фізико-математичних моделей процесів нітридизації GaAs;
дослідження рекомбінаційних процесів вищих порядків на поверхні та в об'ємі напівпровідників;
дослідження процесів радіаційного дефектоутворення в оптоелектронних приладах нового покоління та вироблення фізичних шляхів підвищення їхньої радіаційної стійкості;
розробка та впровадження систем зображення інформації;
електроніка засобів та систем зв'язку.

Автор 5 монографій та більше десятка підручників та навчальних посібників з грифом МОНМС України. Має близько 400 наукових публікацій (із них більше сотні у міжнародних наукових виданнях), більше ніж 40 авторських свідоцтв і патентів (один із патентів «Переможець всеукраїнського конкурсу» — «Винахід-2010») та десяток навчально-методичних розробок. З 1999 р. по 2005 р. — член експертної ради Вищої атестаційної комісії України з електроніки, радіотехніки та телекомунікацій, а з 2003 р. по 2006 р. — член експертної ради ДАК МОН України з енергетики та електроніки, член двох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій, член наукової ради НАН України з проблеми фізики напівпровідників, член наукової ради МОНМС України з електроніки, радіотехніки та телекомунікацій, член редколегій наукових фахових видань ВАК України в галузях технічних і фізико-математичних наук.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2009 року у складі колективу за розробку високоефективних технологій оптоелектроніки і комунікаційних систем на їх основі^[1], лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2010). Академік-секретар загальнотехнічного відділення, член Президії Академії наук вищої школи України з 2008 року.