PROFILPELAJAR.COM

Страусове перо звичайне
	Страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ:	Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас:	Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок:	Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок:	Aspleniineae
Родина:	Страусопері (Onocleaceae)
Рід:	Страусове перо (Matteuccia); Tod.
Вид:	Страусове перо звичайне (M. struthiopteris)
Біноміальна назва
	Matteuccia struthiopteris; (L.) Tod. 1866
Синоніми
	Matteuccia pensylvanica; Matteuccia pennsylvanica (common misspelling); Onoclea struthiopteris; Pteretis nodulosa;

Страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris або Onoclea struthiopteris) — вид папоротей родини оноклеєвих (Onocleaceae). Граціозна декоративна рослина, яку вирощують у тінистих парках. Лікарська рослина. Рідкісний вид, що потребує охорони.

Опис

Багаторічна рослина 60-170 см заввишки з товстим кореневищем і пучком диморфних листків. Вегетативні листки зелені, двічі перисті, з широко-довгастою гострою пластинкою. Спороносні листки бурі, перисті, менші за вегетативні, розвиваються всередині утвореної вегетативними листками лійки. Пера першого порядку у цих листків лінійні, цілокраї, майже циліндрично згорнуті. Соруси спочатку округлі, потім безперервні, розташовані на потовщеннях жилок, прикриті дуже опуклим, по краю розірваним покривальцем, що рано опадає^[3].

Життєвий цикл

Під осінь у центрі розетки вегетативних листків розвиваються спеціальні листки, на яких у спорангіях утворюються спори^[4]. Цілком ймовірно, що саме з ними пов'язане виникнення легенди про цвіт папороті^[4]. Спороносять у другій половині літа — на початку осені.

Поширення та середовище існування

Вид поширений у Східній та Північній Європі, Північній Азії та Північній Америці^[5]. В Україні трапляється в Карпатах, на Поліссі (зокрема на межі Рівненщини та Волині — в околицях с. Борбин, на Кременеччині — в Кременецькому ботанічному саду та в національному природному парку «Кременецькі гори»), а також у лісостепу.

Див. також

Одна з рідкісних рослин, яку можна побачити тільки на лісистих берегах річок, у тінистих лісах на багатих ґрунтах, у місцях, не порушених людиною. Росте у тінистих лісах, у вологих чагарниках та вільшняках, по вологих ярах. Рослина декоративна, широко культивується: це одна найпопулярніших папоротей, що використовуються в озеленені.

Практичне використання

Щільно накручені незрілі листя, які називаються рахіси, використовуються як варений овоч, і їх вважають делікатесом переважно у сільських районах північного сходу Північної Америки. Не рекомендують їсти сирі рахіси^[6]. Пагони збирають по всій Японії ("когомі" по-японськи), де вони є делікатесом.^[7]

Примітки

↑ Johnson, David M. (1993). Matteuccia struthiopteris var. pensylvanica. У Flora of North America Editorial Committee (ред.). Flora of North America. Т. 2. New York and Oxford: Oxford University Press. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 14 лютого 2014. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |encyclopedia= (довідка)
↑ Elias, Thomas; Dykeman, Peter (1982). Edible Wild Plants. New York, NY: Sterling Publishing Co., Inc. с. 58. ISBN 978-1-4027-6715-9.
↑ Подсемейство кочедыжниковые (Athyrioideae) // Жизнь растений : В шести томах / Гл. ред. чл.-корр. АН СССР, проф. Ал. А. Фёдоров; под ред. проф. И. В. Грушвицкого и канд. биол. наук С. Г. Жилина. — Москва : Просвещение, 1978. — Т. 4: Мхи, плауны, хвощи, папоротники, голосеменные растения. — С. 232. — 300 000 прим.
↑ ^а ^б Гіпотеза походження легенди про цвіт папороті – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. [Архівовано 2019-07-12 у Wayback Machine.]
↑ Kato M., Iwatsuki К. Phytogeographic relationships of pteridophytes between temperate North America and Japan // Ann. Missouri Bot. Gard. — 1983. — Vol. 70, № 4. — P. 724—733.
↑ Bulletin #4198, Facts on Fiddleheads - Cooperative Extension Publications - University of Maine Cooperative Extension. Cooperative Extension Publications (амер.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
↑ Let us go fiddlehead foragin', but carefully | The Japan Times Online. web.archive.org. 20 березня 2011. Архів оригіналу за 20 березня 2011. Процитовано 22 листопада 2020.