Стокард Ченнінґ
англ. Stockard Channing
Ім'я при народженні	Сьюзан Антонія Вільямс Стокард
Народилася	13 лютого 1944(1944-02-13)[2][3][4] (80 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк[2]
Громадянство	США
Діяльність	акторка озвучення, акторка театру, кіноакторка, телеакторка
Alma mater	Коледж Редкліфф, Гарвардський університет, HB Studiod і Madeira Schoold
Роки діяльності	1969 — тепер. час
У шлюбі з	Walter Channingd, Paul Schmidtd і David Debind
IMDb	nm0000330
Нагороди та премії
Денна премія «Еммі» Премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у п'єсіd (1985) премія «Драма Деск» за найкращу жіночу роль у п'єсіd (1988) London Film Critics Circle Award for Actress of the Yeard (2002) Премія Гільдії кіноакторів за найкращий акторський склад у драматичному серіаліd (2002) GLAAD Golden Gate Awardd (2003) премія Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль у телефільмі або міні-серіаліd (2003) Lucy Awardd (2003) Премія «Еммі» за найкращу жіночу роль другого плану в драматичному телесеріалі (2002) Primetime Emmy Award for Outstanding Supporting Actress in a Miniseries or a Movied (2002)
Стокард Ченнінґ у Вікісховищі

Сьюзан Антонія Вільямс Стокард (англ. Susan Antonia Williams Stockard; нар. 13 лютого 1944(19440213)), у шлюбі Стокард Ченінг — американська акторка театру, кіно і телебачення, найбільш відома за роллю старшокласниці Бетті Ріццо в мюзиклі «Бріолін». Володарка премій «Еммі» і «Тоні».

Народилася у Нью-Йорку, по материнській стороні має ірландські корені^[5].

У 1963 році, будучи 19-річною студенткою коледжу, одружилася з підприємцем і скульптором Волтером Ченнінґом (1940—2015)^[6].

Акторську кар'єру розпочала в театральній компанії Бостона, після чого стала з'являтися і на сценах Нью-Йорка, а в 1971 році дебютувала на Бродвеї. На великому екрані дебютувала у фільмі «Лікарня» (1971), а після кількох незначних ролей на кіноекранах досягла популярності в фільмі «Стан» (1975) з Джеком Ніколсоном.

У 1978 році 33-річна Стокард Ченнінґ зіграла з актором-початківцем Джоном Траволтою і зіркою кантрі і поп-музики Олівією Ньютон-Джон в екранізації бродвейського мюзиклу «Бріолін». Попри вік, вона чудово впоралася з роллю старшокласниці — неформальної лідерки дівчат у школі, де розгортається дія. Її голос звучить у двох музичних композиціях до фільму.

Після невдач у кіно і на телебаченні на початку 1980-х повернулася в театр, де в 1985 році була удостоєна премії «Тоні» за роль у п'єсі «День смерті Джо Егга» (A Day in the Death of Joe Egg)^[7].

Знову домоглася успіху на великому екрані в 1993 році: за роль у фільмі «Шість ступенів відчуження» Ченнінґ була номінована на «Оскар» і «Золотий глобус». Двома роками раніше вже була номінанткою «Тоні» за виконання цієї ж ролі в театральній постановці.

Далі виконала успішні ролі у фільмах «Вонг Фу, із вдячністю за все! Джулі Ньюмар» (1995), «Дим» (1995), «Сутінки» (1999), епізодична поява в кінокартині «Клуб перших дружин» (1996). З кінця 1990-х стала дуже затребувана відразу в трьох напрямках — в кіно, на телебаченні і в театрі^[7].

На великому екрані успішно працювала в фільмах «Практична магія» (1998), «Там, де серце» (2000) і «Щось іще» (2003), а за телевізійні роботи в серіалі «Західне крило» і телефільмі «Історія Меттью Шепарда» була удостоєна двох премій «Еммі» в 2002 році.

Втілила Клару Гітлер в фільмі «Гітлер: Сходження диявола» (2003).

Розлучившись із Волтером Ченнінґ в 1967 році, ще тричі одружувалась. Її другим чоловіком був перекладач Пол Шмідт.

• Стокард Ченнінґ на сайті IMDb (англ.)
• Стокард Ченнінґ на сайті Internet Broadway Database (англ.)

Це незавершена стаття про акторку США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.