Руслан Іванович Степула народився 14 квітня1983 року в селі КостільникахБучацького районуТернопільської області, нині Україна. 1998 року закінчив костільницьку ЗОШ; поступив в технічний коледж ТДТУ ім. І.Пулюя, але через важку хворобу змушений був залишити навчання. В 2000 році закінчив Золотопотіцьку ЗОШ. Протягом 2001—2003 років служив в армії — Окремий президентський полк.
У мирний час працював за кордоном на заробітках. Мав сім'ю, його донька восени 2014 року пішла в перший клас[1].
Мобілізований до війська як доброволець, 1 серпня 2014 скерований у львівську десантну бригаду. Воював у війні на сході України — брав участь у звільненні від терористів Луганщини.
Загинув 5 вересня2014 в бою з диверсійною групою терористів, коли разом із побратимами біля села Цвітні Піски (97 українських вояків на 6 БТРах й 2 танках, 1 БТР підірвали — не заводився) забезпечував відхід українських військ у Слов'яносербському районі трасою Н21. Під час бою з російським диверсійним підрозділом українські вояки зайняли кругову оборону між селами Цвітні Піски й Стукалова Балка, відбиваючи натиск терористів чисельністю 240—260 чоловік. По тому — засаду в русі на техніці. Після прибуття підрозділу під населений пункт Щастя констатовано відсутність БТР-80 № 129, поранення зазнали 9 бійців.
На час прощання з покійним у Бучацькому районі оголошено траур. Похований 11 вересня в Костільниках.
Без Руслана лишились батьки Іван Михайлович та Надія Яківна і молодший брат Богдан, дружина Ольга й донька Дарина. 1 вересня 2014 року донька пішла без батька в перший клас.
Відзнаки і вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[2].
