Стеван Мокраняц
серб. Стеван Мокрањац
Народився	9 січня 1856(1856-01-09)[1][2][…]  Неготин, Сербія[4]
Помер	28 вересня 1914(1914-09-28)[1][2][…] (58 років)  Скоп'є, Q28976991?, Королівство Сербія[4]
Поховання	Новий цвинтар
Країна	Сербія
Діяльність	композитор, диригент, музикознавець, музичний етнограф
Alma mater	Белградський університет, Лейпцизький університет (1887), Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Римський університет ла Сапієнца
Знання мов	сербська[5]
Членство	Сербська академія наук і мистецтв
Жанр	релігійна музика
IMDb	ID 3705725
Медіафайли у Вікісховищі

Стеван Мокраняц (серб. Стеван Мокрањац, справжнє прізвище Стоянович, (серб. Стојановіћ) — сербський композитор і хормейстер.

Народився 9 січня 1856 року в Неготині. Вивчав композицію в Лейпцигу у Ядассона і Райнек, а також в Мюнхені у Райнбергера. У 1887—1914 керував хором Белградського співочого товариства, гастролював по багатьом країнам, в тому числі в Росії в 1896 році. З 1889 по 1893 був другою скрипкою Белградського струнного квартету, першого в Сербії. У 1899 став одним із засновників белградською музичної школи, яку і очолював до смерті. Член Сербської академії наук і мистецтв з 1906, голова Товариства сербських музикантів з 1907. Помер в місті Скоп'є 28 вересня 1914 року.

Головним твором Мокраняца вважаються «Руковети», обробки сербських, хорватських, словенських, чорногорських та македонських пісень — 15 сюїт для хору з солістом без музичного супроводу. Ці роботи по сей день користуються великою популярністю у хорів на всій території колишньої Югославії. Серед робіт Мокраняца також обробки угорських, турецьких та румунських пісень, духовна музика («Сербська літургія»), музика для п'єс, реквієм.