Станом на 1885 рік складалася з 18 поселень, 13 сільських горомад, Населення — 6046 осіб (2963 чоловічої статі та 3083 — жіночої), 730 дворових господарства[1].
Основні поселення волості:
Старі Кошари — колишнє власницьке село, за 11 верст від повітового міста, 571 особа, 91 двір; волосне правління, 2 православних церкви, школа, постоялий будинок, кузня, вітряк. За 6 верст - колишнє державне містечко Миляновичі із 677 жителями, із православною церквою, 2 постоялими будинками. За 6 верст - цегельний завод.
Городилець — колишнє власницьке село, 167 осіб, 26 дворів, водяний млин.
Залісці — колишнє власницьке село, 150 осіб, 20 дворів, каплиця, вітряк.
Клевецьк — колишнє державне село, 302 особи, 37 дворів, кладовищенська православна церква.
Кругель — колишнє власницьке село, 336 осіб, 59 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 вітряки.
Нові Кошари (Магир) — колишнє власницьке село, 312 осіб, 52 двори, православна церква.
Ружин — колишнє власницьке село, 488 осіб, 65 дворів, православна церква, католицька каплиця, школа, постоялий буинок, водяний млин, вітряк.
Тупали — колишнє власницьке село, 220 осіб, 30 дворів, православна церква, кладовищенська каплиця, школа, постоялий будинок, 2 вітряки.
Шайно — колишнє державне село, 843 особи, 131 двір, православна церква, школа, 2 вітряки.
18 березня 1921 року Західна Волинь окупована Польщею. Волості було перетворено на ґміни, відповідно, адміністративна одиниця отримала назву ґміна Старе Кошари. Волость входила до Ковельського повітуВолинського воєводства. Межі та склад колишньої волості збереглися, що й за Російської імперії та Української держави.