Станіслав Лянцкоронський (подільський воєвода)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лянцкоронський.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Станіслав Лянцкоронський.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Воєвода (значення).
Станіслав Лянцкоронський
Stanisław Lanckoroński
Народивсябл. 1585
Помер1617(1617)
ПохованняЛатинський катедральний собор Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Королівство Польське
Національністьполяк
Діяльністьвійськовик, урядник
Посадаподільський воєвода
РідЛянцкоронські
БатькоМиколай Лянцкоронський
РодичіМиколай Чурило (швагер)
У шлюбі зЗофія Ґольська (Замєховська)
Герб
Герб

Станісла́в Лянцкоро́нський гербу Задора (пол. Stanisław Lanckoroński; бл.1585 — 1617) — польський шляхтич, військовик та урядник Корони Польської у Речі Посполитій. Двоюрідний стрийко гетьмана Станіслава Лянцкоронського[1].

Життєпис

Син підкоморія подільського Миколая Лянцкоронського (пом. 1597, син Героніма, відомий вояк, дідич Бжезя[2], власник Балина та Новосілки приблизно з 1578[3]) та його дружини Анни з Ходороставу Журавінської.[1] Мав сестру Зофію — дружину сяніцького стольника Миколая Чурила. Батько від імені дітей у 1589 році продав село Суходіл та інші маєтності Жолкевському[2].

Уряди (посади): галицький каштелян з 1613 р., подільський воєвода з 1614 р., плоскирівський староста.

1597 року отримав Лехнівці (інша назва Давидківці), Лосяч та інші урочища з прилеглостями у Кам'янецькому повіті[4]. Близько 1615 року був власником містечка Старі Петликівці[5]. 1616 року купив міста Підгайці та Бучач з прилеглостями, також Віньківці, Забірче, Пилипківці та п'ять сіл на Поділлі від Ліховських[4].

Був одружений (недовго) із відомою авантюристкою Зофією Ґольською (Замєховською), через що брав активну участь у вирішенні суперечки між нею та Іваном-Юрієм Радзивіллом стосовно Бучача. Зофія Ґольська подала позов до Коронного трибуналу з приводу нападу на замок у Бучачі І.-Ю. Радзивілла, вимагала повернути їй 600 000 гривень. Станіслав Лянцкоронський, використовуючи зв'язки серед депутатів Коронного трибуналу, добився кари інфамії та баніції для І.-Ю. Радзивілла[6].

Помер бездітним у 32 роки[7], у львівській латинській катедрі був його надгробок[4].

Примітки

  1. ↑ а б Lanckorońscy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  2. ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 335.
  3. ↑ Kotarski H. Lanckoroński Mikołaj z Brzezia h. Zadora (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XVI/3, zeszyt 70. — S. 448. (пол.)
  4. ↑ а б в Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 336.
  5. ↑ Biernat M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — Т. 15. — S. 363. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9
  6. ↑ Lulewicz H. Radziwiłł Jan Jerzy h. Trąby // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. ХХХ/2, zeszyt 125. — S. 198. (пол.)
  7. ↑ Так вказував напис надгробка.

Джерела

Посилання


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.