Надзвича́йно висо́кий пік, або коротко у́льтра-пік (англ.Ultra-prominent peak або англ.Ultra peak, Ultra) — гірська вершина з показником відносної висоти (англ.prominence) 1500 метрів (4921 футів) і більше.
Загалом на Землі було розраховано приблизно 1524 таких вершин (станом на 10 червня 2007 року)[1]. Більшість вершин, такі як наприклад: Маттергорн та Айгер, не є ультра-піками, тому що вони сполучені з вищими горами високими перевалами (сідловинами) і, таким чином, значення показника prominence у них недостатнє, тобто менш як 1500 м.
Термін «ультра» вперше застосував вчений-природознавець Стівен Фрай у його дослідженні й описі гір у штаті Вашингтон у 1980-х роках. Первісний термін, який він застосував, означав «надзвичайно велика гора» — йшлося про гори, що мали prominence принаймні в 5000 футів (1524 м)[2].
13 із 14 восьмитисячників — ультра-піки (виняток становить лише Лхоцзе, з відносною висотою всього 610 м), а також є ще 64 ультра-піки висотою понад 7000 м. Існує 90 ультра-піків із prominence понад 3000 м, але лише 22 з них мають її понад 4000 м.
Кілька ультра-піків ще непідкорені, такі як Музтау, Сайпл, Гангкхар-Пуенсум — є найбільш імовірними кандидатами у список непідкорених ультра-піків світу[2][3].
Всі «Сім вершин» — ультра-піки в силу того, що вони є найвищими точками окремих масивів суші (континентів). Кожна з них має свою сідловину на рівні або близько рівня моря, внаслідок чого їх показник відносної висоти (prominence) дорівнює або майже дорівнює їхній абсолютній висоті. Також ультра-піками є більшість «Семи других вершин» (виняток становить лише антарктична Тирі та австралійська Таунсенд).
.JPG)
