Фотокопія посвідки виданої полк. П.Смородському з приводу розв'язання „Поліської Січі" в листопаді 1941 року
Народився Петро Володимирович 5 липня 1891 року «у лісній Рафалівській дачі» в родині лісника. Дитинство провів на рівненському Поліссі. У автобіографії згадує, що спочатку навчався у Житомирі, потім у Сумах, а завершив навчання у Києві.
Був кадетом в одному з російських кадетських корпусів, а потім закінчив ще й військову інженерно-механічну школу. Там отримав старшинський ранг і призначення у Київську авіаційно-автомобільну майстерню.
На той час авіація та автомобільні частини тільки зароджувалися і така військова спеціалізація була доволі рідкісною. З 1915 року Петро Смородський очолював технічний відділ і був одночасно начальником команди при майстерні.
У лютому 1917 року згідно з наказом генерального штабу перебрав пост завідувача автомобільного сектору Румунського фронту, а навесні наступного року був переведений до особового складу 3-ї Кавказької дивізії, штаб якої знаходився у Тифлісі.
Звідти, з великими перешкодами, повертався до Кременчука, а потім до Києва, щоб потрапити у лави Української армії.
В Армії УНР
Смородський у 20-х роках
З 12 травня 1918 року — урядовець 1-го рангу загального відділу Військового міністерства Української Держави.
З 1920-х в еміграції. Закінчив Лісову школу у Варшаві та відділ агрономії Вищого технічного інституту у Парижі. Працював інженером-агрономом у Сарненському повіті.
У 1939 році, після окупації Західної України радянською армією, був заарештований НКВС, утік з-під арешту, переховувався у Львові до приходу німців.