Слюзар Роман Климентійович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Слюзар.
Слюзар Роман Климентійович
Народився21 березня 1890(1890-03-21)
с. Остап'є, нині Скалатська міська громада, Тернопільська область
Помер25 листопада 1952(1952-11-25) (62 роки)
Філадельфія, Пенсільванія, США
ГромадянствоЗУНР ЗУНР
Національністьукраїнець
Діяльністьправник, громадський діяч
Alma materправничий факультет Віденського університету
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове звання поручник УГА
Конфесіягреко-католик
РідСлюзарі
МатиСтефанія Слюзар з Студинських
РодичіКирило Студинський, Степан Качала
ДітиСофія

Слюзар Роман Климентійович (21 березня[1] 1890, с. Остап'є, нині Скалатська міська громада, Тернопільська область — 25 листопада 1952, Філадельфія, США) — український правник, громадський діяч, доктор права.

Життєпис

Доктор Р. Слюзар серед діячів «Просвіти» (сидить по центру). Бучач

Народився 21 березня 1890 року в селі Остап'є, (нині Скалатська міська громада, Тернопільська область) в сімї священика. Згодом проживав у селі Колодіївка та селі Сущин на Тернопільщині.

1904—1908 роки — навчався у Тернопільській українській гімназії. Закінчив правничий факультет Віденського університету[2] (або в Ґраці, під час студій був головою Студентського Товариства «Січ»[1]).

1915 року мобілізований до війська, 1916 року перейшов до лав УСС.

У часи ЗУНР: заступник коменданта Тернополя, суддя окружного військового суду, поручник УГА. Разом з УГА перейшов за р. Збруч, був у «Чотирикутнику смерти».

Працював у структурах Галицької СРР.[3]

Потрапив до більшовицького полону, був у концтаборі в Кожухові.[2] Повернувся додому, закінчив адвокатську практику. 1924 року відкрив адвокатську канцелярію в Микулинцях. Працював адвокатом у Підгайцях, Микулинцях, Бучачі, Тернополі. Голова філії товариства «Просвіта» (1925—1933 роки), відновив діяльність філії товариства «Сокіл» у Микулинцях.

З 1933 року в Бучачі: працював адвокатом, голова Виділу Бучацької повітової філії товариства «Просвіта».[4]

14 жовтня[1] 1939 р. заарештований більшовиками. Звільнений завдяки зверненню дядька Кирила Студинського до 1-го секретаря ЦККПБ(У) Нікіти Хрущова,[2] також заходами дружини. Легально виїхав до Кракова.[1]

1941 р. еміґрував до Австрії, в грудні 1949 року[1] прибув до США. Співфундатор, перший голова кредитового товариства «Самопоміч» у Філадельфії, діяч инших українських орґанізацій.

Автор спогадів, публікацій.

Родина

Брат Володимира і Климентія Слюзарів, небіж Кирила Студинського.

Батько Софії Слюзар (української громадської діячки в США, наукової консультантки Збіґнєва Бжезінського, директорки «Програми в Україні»[5]).

Примітки

  1. ↑ а б в г д Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 406.
  2. ↑ а б в Слюзар В. Слюзар Роман Климентійович… — С. 296.
  3. ↑ Бажан О., Гасай Є., Гуцал П. (упорядники). Реабілітовані історією. Тернопільська область. — Тернопіль : Збруч, 2008. — С. 17. — ISBN 978-966-528-297-6.
  4. ↑ М. Хархаліс. Доповнення відомостей про ПСК // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 308.
  5. ↑ Слюзар В. Слюзар Софія Романівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 296. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела