Славатичі

Село
Славатичі
пол. Sławatycze
Православна церква
Герб
Герб

Координати 51°45′46″ пн. ш. 23°33′16″ сх. д. / 51.762777777778° пн. ш. 23.554444444444° сх. д. / 51.762777777778; 23.554444444444

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Більський повіт
Гміна Славатичі
Висота центру 153  м
Водойма Західний Буг Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення 1104 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 83
Поштовий індекс 21-515
Автомобільний код LBI
SIMC 0019689
GeoNames 758973
OSM ↑3101242 ·R (Гміна Славатичі)
Славатичі. Карта розташування: Польща
Славатичі
Славатичі
Славатичі (Польща)
Славатичі. Карта розташування: Люблінське воєводство
Славатичі
Славатичі
Славатичі (Люблінське воєводство)
Мапа

Славатичі[2][3] (або Слав'ятичі[4], Славатиче, пол. Sławatycze) — село в Польщі, у гміні Славатичі Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 1104 особи (2011[1]).

Назва

Назва села походить від імені Слав'ята[4].

Історія

Православний цвинтар

1499 році Урсул Волошин збудував у селі православну церкву, яка належала до Київської митрополії[3]. У 1515 році в Славатичах зведений новий храм[3]. У 1721 році зведена ще одна нова дерев'яна церква[3].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[5]. У 1910—1912 роках у селі побудовано сучасну церкву в російському стилі[3].

За німецької окупації у селі діяла делегатура Більського Українського допомогового комітету (голова М. Штик)[6]. У 1943 році в селі проживало 27 українців і 1401 поляк[3]. У 1947 році під час операції «Вісла» польська армія виселила зі Славатич на приєднані до Польщі північно-західні терени 99 українців[3].

У 1975–1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 529 121 354 54
Жінки 575 117 319 139
Разом 1104 238 673 193

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Славатичі

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 148.
  3. ↑ а б в г д е ж Богдан Гук. Sławatycze. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (пол.)
  4. ↑ а б Вишневська Г. Назви поселень Холмщини і Підляшшя, які утворилися від дохристиянських чоловічих особових імен // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Філологія. — Івано-Франківськ, 2007. — Вип. XV-XVIII. — С. 417. Архівовано з джерела 21 вересня 2017. Процитовано 2023-04-23.
  5. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
  6. ↑ Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 414.
  7. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання