Сквирський Лев Соломонович

Сквирський Лев Соломонович
Народження15 вересня 1903(1903-09-15)
Степанці, Степанецька волость, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть5 квітня 1990(1990-04-05) (86 років)
Москва, СРСР
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна Російська імперія
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
ПартіяКПРС
Званнягенерал-лейтенант
Командування26-а армія (СРСР)
Війни / битвирадянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
CMNS: Сквирський Лев Соломонович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сквирський.

Лев Соломонович Сквирський (нар. 15 вересня 1903 року — пом. 5 квітня 1990) — радянський воєначальник, учасник громадянської, радянсько-фінської, німецько-радянської воєн, Генерал-лейтенант[1].

Біографія

Лев Соломонович Сквирський народився 15 вересня 1903 року в містечку Степанці, нині Канівського району Черкаської області у єврейській родині.

У Червоній Армії він служив з 1919 року. У 1921 році закінчив Чернігівські командні курси. Як працівник політпросвіти Лев Сквирський брав участь у Громадянській війні в Росії. Після війни в 1924 році він закінчив Київську піхотну школу, командував взводом, ротою. З 1930 року — помічник начальника сектору відділу Штабу РККА. У 1934 році Лев Сквирський переведений на посаду старшого викладача до Військової академії імені М. В. Фрунзе. Через рік, у 1935 році він і сам її закінчив. З 1937 року начальник курсу цієї академії.

У вересні 1939 року призначений начальником оперативного відділу штабу 14-ї армії Ленінградського військового округу. На цій посаді брав участь у радянсько-фінській війні. 25 жовтня 1940 року наказом НКО № 04640 полковник Лев Сквирський був призначений на посаду начальника штабу 14-ї армії[2].

У початковий період німецько-радянської війни 14-та армія вела важкі оборонні бої з німецькими і фінськими військами на мурманському, кандалакшському та ухтинському напрямках. З вересня 1941 року по травень 1943 року Лев Сквирський обіймав посаду начальника штабу Карельського фронту. Також за сумісництвом він командував Кемською оперативною групою.

У травні 1943 року Лев Сквирський був призначений командувачем 26-ю армією. У цей період війська армії міцно утримували рубежі оборони на кестеньгському, ухтинському та ребольському напрямках. Після розгрому фінських військ у Виборзькій та Свірсько-Петрозаводській наступальних операціях 26-та армія брала участь у переслідуванні противника на кестеньгському та ухтинському напрямках у вересні 1944 року, в ході якого вийшла на радянсько-фінський кордон.

З 16 січня 1945 року по січень 1946 року генерал-лейтенант Лев Сквирський обіймав посаду начальника штабу Біломорського військового округу, а потім був перевединий начальником штабу Уральського військового округу.

У 1951 році він закінчив ВАК при Вищій військовій академії імені К. Е. Ворошилова. Після цього Лев Сквирський викладав у ній до виходу у відставку в 1960 році.

Лев Соломонович Сквирський помер 5 квітня 1990 року. Похований на Троєкуровському кладовищі Москви[3].

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Сквирский Лев Соломонович // Военная энциклопедия / Гл. ред. комиссии С. Б. Иванов. — М.: Воениздат, 2003. — Т. 7. — С. 498. — ISBN 5-203-01874-X.(рос.)
  2. ↑ Командный и начальствующий состав Красной Армии в 1940—1941 гг.: Структура и кадры центрального аппарата НКО СССР, военных округов и общевойсковых армий: Документы и материалы / Под ред. В. Н. Кузеленкова. — М.-СПб.: Летний сад, 2005. — 272 с. — 1000 экз. — BookSources/5943811370 ISBN 5-94381-137-0.
  3. ↑ Могила Л. С. Сквирского
  4. ↑ Архивный реквизит на сайте «Подвиг народа» № 12080865
  5. ↑ Архивный реквизит на сайте «Подвиг народа» № 1521407836
  6. ↑ Указ ПВС СССР от 06.04.1985
  7. ↑ Архивный реквизит на сайте «Подвиг народа» № 18962398
  8. ↑ Наградной лист. Подвиг народа. Процитовано 7 лютого 2014.

Джерела

Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 211-212. — ISBN 5-86090-113-5.

Посилання