Михайло Іванович Ситенко народився в селі Рябушки, нині Сумської області у родині священика. Середню освіту одержав у Сумській Олександрівській гімназії. У 1904 р. вступив на медичний факультет Імператорського Харківського університету (нині Харківський національний медичний університет), який закінчив з відзнакою у 1910 р. Медичну практику проходив під керівництвом Костянтина Зільберника в Лебедині[3]. Залишився при університеті при кафедрі оперативної хірургії для підготовки до професорського звання. Водночас Михайло Іванович працював у факультетській хірургічній клініці під керівництвом професора Л. В. Орлова і в хірургічному відділенні губернської земської лікарні у Ф. Ю. Розе [1].
Під час Першої світової війни перебував на військовій службі як старший лікар полку (1914–1918). Працював в Одеському спеціалізованому травматологічному воєнному шпиталі (1917–1918). У 1918 р. після демобілізації Михайло Іванович повернувся до Харкова та працював на посаді прозектора на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії Медичної академії [1].
У 1924 р. Михайло Іванович захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини за темою «О свободной костной аутопластике при псевдоартрозах». У 1930 р. йому присвоєно звання професора, у 1936 р. вченого обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР, у тому ж році надано звання Заслуженого діяча науки УРСР [1].
Науковець є засновником і першим редактором фахового журналу «Ортопедия, травматология и протезирование» (1927–1940), який довгий час був єдиним в країні з цієї спеціальності. Також ініціатор, організатор і голова Першого Всеукраїнського з’їзду ортопедів, травматологів і працівників протезної справи (1936), який став першим з'їздом за даною спеціальністю в СРСР [5]. Обирався головою Українського товариства ортопедів-травматологів, членом Вченої медичної ради Наркомату охорони здоров’я СРСР і президії Вченої медичної ради Наркомату охорони здоров’я УРСР [6].
Михайло Іванович Ситенко пішов з життя 13 січня 1940 р. після тяжкої хвороби [1].
Наукова та педагогічна робота
Вчений працював у галузі військово-польової хірургії, кісткової пластики, травматології, розробив близько 20 оригінальних хірургічних операцій при вродженому вивиху кульшового суглоба, звичних вивихах плечового суглоба, псевдоартрозах[7][8]. Особливу увагу Михайло Іванович приділяв дитячій ортопедії та травматології, вродженим деформаціям опорно-рухового апарату. Метод лікування вивиху кульшового суглобу у немовлят отримав його ім'я [3].
М. І. Ситенко – автор низки ортопедичних апаратів і хірургічних інструментів. За його ініціативою створено мережу периферичних науково-опорних пунктів інституту, систему ранніх профілактичних оглядів новонароджених і дітей перших місяців життя, травматологічну станцію, що стала прообразом сучасних травматологічних пунктів, центр реабілітації у м. Слов’янськ для хворих із наслідками травм тощо [6].
Становлення та розвиток ортопедії, травматології, протезування та реабілітаційної допомоги в Україні пов’язано з ім’ям професора. За його сприяння створено нову школу ортопедії і травматології, яку з повною підставою можна називати школою Ситенка. Вчений виховав плеяду учнів [9].
На посаді директора Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології здійснив заходи по оптимізації та реорганізації діяльності закладу[2]:
створив на базі Інституту курси підвищення кваліфікації лікарів з надання ортопедо-травматологічної допомоги
заснував дитячий ортопедичний профілакторій (1932 р.)
відкрив дослідну станцію з перекваліфікації та працевлаштування інвалідів-травматиків (1932 р.)
заснував першу в Україні лабораторію з біомеханіки (1934 р.)
Наукові праці
Автор близько 60 наукових праць. Деякі з них:
О свободной костной автопластике при псевдоартрозах. — Х., 1924 (дис.);[5][8]
Об организации лечебной помощи пострадавшим от несчастных случаев // Ортопедия и травматология. — 1927. — № 5–6. — С. 160;
Основные принципы консервативного и оперативного лечения переломов трубчатых костей // Новый хирургический архив. — 1931. — Т. 23. — Кн. №№ 1–2. — С. 271;
О роли ортопедии в системе советского здравоохранения и об основных принципах организации ортопедической помощи // Новый хирургический архив. — 1931. — Т. 23. — Кн. №№ 1–2. — С. 337;
Дистрофические процессы в костях и суставах // Ортопедия и травматология. — 1935. — № 1. — С. 9;
Некоторые руководящие положения из учения об огнестрельных переломах и их лечении // Ортопедия и травматология. — 1940. — № 1. — С. 7.
Избранные труды / Под ред. Коржа А. А., Панкова Е. А. — К.,1991.
Пам'ять
У 1940 р. ім'я М. І. Ситенка надано Українському науково-дослідному інституту ортопедії та травматології[7] в Харкові (вул. Григорія Сковороди, 80). Меморіальні дошки відкрито у приміщенні інституту (ідентичного змісту на головному фасаді та у вестибюлі будівлі): «Тут працював з 1921 по 1940 рік член-кореспондент Академії наук УРСР, заслужений діяч науки, професор Михайло Іванович Ситенко». У 1931 р. на другому поверсі створено меморіальний музей інституту. Серед експонатів – гіпсовий бюст професора, його особисті речі, фотографії, документи [9]
У 1965 р. Лебединському медичному училищу також присвоєно ім’я видатного вченого [6].
Примітки
↑ абвгдТаршис В. Б, В. Б. (2003). Ситенко Михайло Іванович. Харків: Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. с. 448—450. ISBN966-7100-35.9.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑ абвГолубєва І.В.; Шевченко, О.Г.; Танькут, О.В.; Динник, О.А. (2020). Михайло Іванович Ситенко (до 135-річчя від дня народження). Ортопелия, травматология и протезирование, № 4, С. 102-104. https://doi.org/10.15674/0030-598720204102-104
↑ абСитенко М. І.Історія Харкова у пам’ятних дошках: фактографічні та бібліографічні відомості : блог. Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка.
.svg){kind=small}
