Синхротрон сконструйований таким чином, щоб траєкторія пучка прискорених частинок не залежала від їхньої швидкості. Тому він за зовнішнім виглядом нагадує тор. Стабільна траєкторія можлива тільки для частинок, попередньо розігнаних до швидкості, близької до швидкості світла.
Для прискорення частинок до релятивістських швидкостей у синхротронах здебільшого використовуються лінійні прискорювачі.
Перевагою синхротрона над циклотроном є те, що при сталому радіусі орбіти, магніти, в полі яких завертаються заряджені частинки, можна розмістити тільки на периферії, що зменшує їхні розміри й масу. Водночас, радіус синхротрона можна зробити набагато більшим.
Радіус траєкторії заряджених частинок при релятивістських швидкостях визначається формулою
Для того, щоб радіус залишався незмінним, необхідно при змінювати магнітне поле таки чином, щоб виконувалося співвідношення
Синхротрони, на відміну від циклотронів, можуть прискорювати електрони до енергій в межах 100 МеВ — 10 ГеВ. Важчі частинки, наприклад, протони можна прискорити до 1 ТеВ. Такий прискорювач під назвою Теватрон, радіусом 6,3 км, був збудований в 1983 році в Батавії, штат Іллінойс.