Сингуля́рний ро́зклад ма́триці (сингулярне представлення матриці чи англ. singular-value decomposition, SVD) — один з важливих методів розкладу матриці з дійсними або комплексними числами. Є узагальненням власного розкладу матриці невід'ємно визначеної нормальної матриці (наприклад, симетричної матриці з додатними власними значеннями) на матрицю розміру ${\displaystyle m\times n}$ як узагальнення полярного розкладу.

Формально, сингулярний розклад матриці ${\displaystyle \mathbf {M} }$ розміру ${\displaystyle m\times n}$, яка складена з дійсних або комплексних чисел, буде розкладанням на множники у вигляді ${\displaystyle \mathbf {U\Sigma V^{*}} }$, де ${\displaystyle \mathbf {U} }$ — матриця розміру ${\displaystyle m\times m}$ буде дійсною або комплексною унітарною матрицею, ${\displaystyle \mathbf {\Sigma } }$ буде ${\displaystyle m\times n}$-прямокутною діагональною матрицею з не від'ємними дійсними числами на діагоналі, і ${\displaystyle \mathbf {V} }$ буде дійсною або комплексною унітарною матрицею розміру ${\displaystyle n\times n}$. Діагональні елементи ${\displaystyle \sigma _{i}}$ матриці ${\displaystyle \mathbf {\Sigma } }$ відомі як сингулярні значення матриці ${\displaystyle \mathbf {M} }$. Стовпчики ${\displaystyle \mathbf {U} }$ та стовпчики ${\displaystyle \mathbf {V} }$ називаються ліво-сингулярними векторами та право-сингулярними векторами матриці ${\displaystyle \mathbf {M} }$, відповідно.

Сингулярний розклад матриці можна обчислити за допомогою наступних спостережень:

• Ліво-сингулярні вектори M є множиною ортонормованих головних векторів MM^∗.
• Право-сингулярні вектори M є множиною ортонормованих головних векторів M^∗M.
• Не нульові сингулярні значення M (знаходяться на діагоналі Σ) є квадратними коренями не нульових головних значень як M^∗M, так і MM^∗.

Сингулярний розклад матриці застосовується в лінійній алгебрі для обчислення псевдоінверсії, наближення матриці, обчислення ядра або рангу матриці та інше.

Якщо M — матриця розміру m×n чиї елементи беруться з поля K, що може бути полем дійсних або комплексних чисел.

Тоді, невід'ємне дійсне число σ є сингулярним числом для M тоді і тільки тоді, коли існують вектори одиничної довжини u ∈ K^m, v ∈ Kⁿ що виконується:

${\displaystyle \left\{{\begin{matrix}Mv=\sigma u\\M^{*}u=\sigma v.\end{matrix}}\right.}$

Вектори u та v називаються відповідно сингулярним зліва вектором та сингулярним справа вектором для σ.

Для матриці M існує наступне представлення, що називається сингулярним розкладом матриці:

${\displaystyle M=U\Sigma V^{*},\!}$

де

U — унітарна матриця розміру m×m над полем K,

V* — ермітове спряження унітарної матриці матриці V розміру n×n над полем K,

Σ — діагональна матриця розміру m×n з числами σ на діагоналі,

числа σ зазвичай розташовують в спадаючому порядку, тому матриця Σ однозначно визначається матрицею M.

Сингулярні числа, для яких існують два і більше лінійно незалежних сингулярних векторів називаються виродженими.

Невироджені сингулярні числа мають по одному лівому та правому сингулярному вектору з точністю до множника e^iφ (в випадку дійсних чисел з точністю до знака).

• Стовпці U та V є сингулярними зліва та сингулярними справа векторами для M відповідно.

• Кількість ненульових чисел на діагоналі матриці Σ рівне rank Σ = rank M = r (ранг), тому можна скоротити матриці U та V до r стовпців, а матрицю Σ до розміру r×r і отримаємо:

${\displaystyle M={\begin{pmatrix}u_{1}\vdots \ldots \vdots \,u_{r}\end{pmatrix}}{\begin{pmatrix}\sigma _{1}&0&0\\0&\ddots &0\\0&0&\sigma _{r}\end{pmatrix}}{\begin{pmatrix}v_{1}^{*}\\\vdots \\v_{r}^{*}\end{pmatrix}}=\sum _{i=1}^{r}\sigma _{i}\,u_{i}\,v_{i}^{*}.}$

SVD існує для всіх прямокутних матриць, на відміну від власних векторів і розкладу по ньому, що існує тільки для деяких квадратних матриць.

Використавши формулу SVD для M та M^*, отримаємо:

${\displaystyle MM^{*}=U\Sigma V^{*}\,(V\Sigma U^{*})=U\Sigma ^{2}U^{*}}$

${\displaystyle M^{*}M=V\Sigma U^{*}\,(U\Sigma V^{*})=V\Sigma ^{2}V^{*}}$

Права сторона є розкладом по власних векторах лівої сторони:

• Ненульові елементи Σ² є власними значеннями для матриць ${\displaystyle MM^{*}}$ та ${\displaystyle M^{*}M,}$ тому ці матриці є невід'ємноозначеними (частковий випадок ермітових матриць);
• Стовпці матриці U є власними векторами матриці ${\displaystyle MM^{*}}$;
• Стовпці матриці V є власними векторами матриці ${\displaystyle M^{*}M}$.

Цей же результат також можна отримати з визначення сингулярних значень і векторів:

${\displaystyle \left\{{\begin{matrix}MM^{*}u=\sigma ^{2}u,\\M^{*}Mv=\sigma ^{2}v.\end{matrix}}\right.}$

Якщо матрицю можна розкласти як ${\displaystyle M=U\Sigma V^{*}}$, то її псевдообернена матриця буде дорівнювати

${\displaystyle \ M^{+}=V\Sigma ^{+}U^{*}=\sum _{i=1}^{r}\sigma _{i}^{-1}\,v_{i}\,u_{i}^{*},}$

де

Σ⁺ — матриця утворена транспонуванням Σ і заміною всіх її ненульових діагональних елементів на обернені.

• ${\displaystyle \ P(M)\equiv M^{+}M=\sum _{i=1}^{r}v_{i}\,v_{i}^{*}=\sum _{i=1}^{r}P(v_{i})}$ — розклад ортогонально-проєкційної матриці(проєктора) в суму проєкторів,
• ${\displaystyle \ P(M^{*})\equiv MM^{+}=\sum _{i=1}^{r}u_{i}\,u_{i}^{*}=\sum _{i=1}^{r}P(u_{i}).}$

• Теорія матриць
• Розклад матриці
• Метод найменших квадратів
• Метод головних компонент

• Гантмахер Ф. Р. Теорія матриць. — 2024. — 703 с.(укр.)
• Ланкастер П.(інші мови). Теория матриц. — 2. — Москва : Наука, 1982. — 272 с.(рос.)
• Р.Хорн(інші мови), Ч.Джонсон(інші мови). Матричный анализ. — М: : Мир, 1989. — 653 с.(рос.)
• Gene H. Golub(інші мови), Charles F. Van Loan(інші мови). Matrix Computations. — 4. — М: : The Johns Hopkins University Press, 2013. — 756 с.(англ.)