|
Серо Ханзадян
Cepó Миколайович Ханзадян (вірм. Սերո Նիկոլայի Խանզադյան, 1915—1998[4]) — вірменський радянський письменник. ЖиттєписСеро Ханзадян нродився в Горісі, в родині землероба 20 листопада (3 грудня) 1915 року. Після закінчення у 1934 році педагогічного технікуму в Горісі працював сільським вчителем. Також у 18-річному віці служив у лавах Червоної армії. Учасник німецько-радянської війни. З липня 1941 року Серо Ханзадян воював на Західному фронті. У 1941 році був тяжко поранений і відправлений до госпіталю. З квітня 1942 року він командир мінометного взводу та командир мінометної роти 261-го стрілецького полку 2-ї стрілецької дивізії. Воював на Волховському, Ленінградському, 2-му Прибалтійському, 2-му і 3-му Білоруських фронтах. Брав участь у Синявінській, Мгінській, Ленінградсько-Новгородській, Новгородсько-Лужській, Псковсько-Островській, Прибалтійській та Ризькій операціях, боях з Курляндським угрупованням противника. ТворчістьОсобистий бойовий досвід Серо Ханзадяна у Другій світовій війні став поштовхом до створення «Щоденника бою» («Три роки: 291 день»). Роман, написаний у 1972 році, став одним з найвідоміших творів радянської військової художньої літератури того часу. У 1950 році він видав свій перший роман, присвячений обороні Ленінграда. "Нереалізована смерть — це смерть, але усвідомлена смерть — вічність!. Роман «Земля» (т. 1-2, 1954—1955, виданий російською мовою в 1956—1957) розповідає про селян у післявоєнний період. Серо Ханзадян часто згадує про історію вірмено-російських відносин у своїй «Мхитарі Спарапеті» (1961) та інших роботах. У одному зі своїх інтерв'ю письменник нагадав, що робота над оповіданням про Мхітара Спарапета і Давида Бека, великих захисників вірменської нації початку 18 століття, почалася ще під час війни. У «Мхітарі Спарапеті», як і в інших творах, у центрі уваги ідея сильної дружби між вірменським і російським народом. Робота «Хорувель» — це гімн сильній волі селянина, наполегливо слідуючи плугу, незважаючи на біль і спрагу[5]. Окрім війни, Серо Ханзадян пише про, як уже згадувалося, історію Вірменії і, зокрема, одну з найтемніших сторінок — Геноцид вірмен 1915 року[6] Відомий також історичним романом «Цариця Вірменська» історичний роман дії якого відбуваються в стародавній державі Хайаса в 2 тисячолітті до н.е. Роман розповідає про зусилля вірменських правителів об'єднати розрізнені князівства в централізовану державу. Громадська діяльністьСеро Ханзадян був членом ВКП(б) з 1943 року. З 1989 по 1991 роки обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР 12 скликання. Смерть.jpg) Помер Серо Ханзадян 26 червня 1998 року. Похований в Пантеоні імені Комітаса (Єреван). Нагороди та премії
Література
Примітки
Посилання
Information related to Серо Ханзадян |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
