Прохір Мошнин народився в Курську, у сім'ї православного купця Курщини.
За переказами семирічним хлопчиком впав з дзвіниці, але дивом залишився живий; підлітком отримав зцілення від Курської ікони Божої Матері «Знамення». У юності паломником прибув до Києва поклонитися святим. Один з монахів, Досифея, надавши настанови юнаку, спрямував його до краю, де була розташована «Саровська пустинь».[2][3]
У 18-річному віці став послушником у Саровському монастирі. Шістнадцять років провів у пустелі, з них три роки — у повному мовчанні. За переказами випробував себе подвигом стовпництва: 1000 днів і ночей стояв на камені і невпинно молився.
Провівши 10 років у пустелі, преподобний, якому вже пішов сьомий десяток, почав приймати стражденних, розраджувати і зціляти їх. У деякі свята до нього приходило по декілька тисяч людей.
За свідченнями очевидців, преподобний мав дар слова «живого і щедрого», прозорливість незвичайну: читав думки, як книгу. Був завжди радісним.
Глава РПЦ Кіріл Гундяєв переконаний, що ядерна зброя московсько-совєтської імперії СССР створена «під покровом преподобного Серафима Саровського, бо за невимовним божим промислом ця зброя створювалася в обителі преподобного Серафима» і «завдяки цій силі росія залишилася незалежною, вільною»[5]. Серафим Саровський згадується у РПЦ як «покровитель ядерників» з 1990-х років[6].
