PROFILPELAJAR.COM

«Селафиїл»
	Лінійні кораблі «Селафиїл» та «Уриїл»
Історія
Російська імперія
Назва:	рос. дореф. «Селафаилъ»
Власник:	Чорноморський флот Російської імперії
Будівник:	Спаське адміралтейство
Закладений:	28 серпня 1838
Спуск на воду:	10 липня 1840
Потоплений:	11 вересня 1854
Доля:	затоплений на фарватері біля входу на Севастопольський рейд між Костянтинівською та Олександрівською батареями у 1854 році
Статус:	потонув
Основні характеристики
Клас і тип:	лінійний корабель
Тип:	«Султан Махмуд»
Водотоннажність:	3790 т
Довжина:	60,2 м
Ширина:	16,3 м
Осадка:	7,2 м
Екіпаж:	750 осіб
Озброєння:	84—96 гармат

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Селафиїл.

«Селафиїл» (рос. дореф. «Селафаилъ») — 84-гарматний вітрильний лінійний корабель типу «Султан Махмуд» Чорноморського флоту Російської імперії.

Опис

Докладніше: Лінійні кораблі типу «Султан Махмуд»

Один із восьми вітрильних 84-гарматних лінійних кораблів типу «Султан Махмуд», що будувалися в Миколаєві з 1836 по 1845 рік. Прототипом серії послужив корабель «Силістрія». Кругла корма цих кораблів підвищувала міцність корпусу, в його наборі використовували металеві деталі, а прядив'яні канати замінили на якір-ланцюги^[1]. Водотоннажність корабля становила 3790 тонн, довжина між перпендикулярами — 60,2 метри, ширина — 16,3 метри, осадка — 7,2 метри^[2]^[3].

Озброєння корабля в різні роки становило різну кількість гармат. Так, спочатку озброєння «Селафиїла» складалося з двадцти шести 36-фунтових довгоствольних гармат і чотирьох 1-пудових єдинорогів на нижній палубі. На верхній палубі розміщувалися тридцять дві 36-фунтові корткоствольні гармати. Ще вісім 18-фунтових довгоствольних гармат, десять 36-фунтових, дві 24-фунтові і дві 12-фунтові карронади знаходилися на баці і чвертьпалубі^[4].

У 1853 році озброєння дещо змінилося: з бака і чвертьпалуби було знято дві 24-фунтові і дві 12-фунтові карронади. У 1854 році на баці і чвертьпалубі озброєння складалося з двадцяти 36-фунтових карронад і восьми 18-фунтових гармат. До того ж було додано шість 18-фунтових гармат на кормі^[4]^[5]. Екіпаж корабля складав 750 осіб^[2].

Корабель названо на честь одного з восьми християнських архангелів Селафиїла. «Селафиїл» став останнім із чотирьох вітрильних лінійних кораблів російського флоту, названих іменем цього архангела.

Історія

Закладений у Миколаєві на стапелі Спаського адміралтейства 28 серпня 1838 року, головний будівник — капітан корпусу корабельних інженерів В. Г. Апостолі^[6]. Після спуску на воду 10 липня 1840 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії^[7].

У 1842 і 1843 роках у складі ескадр Чорноморського флоту брав участь у практичних плаваннях у Чорному морі. Під час військової кампанії Російської імперії у 1843 році в червні також перебував у складі ескадри, що перевозила війська 13-ї дивізії із Севастополя до Одеси, а в серпні—вересні — назад до Севастополя^[1].

У 1844, 1845, 1847, 1849 і 1852 роках знову брав участь у практичних і крейсерських плаваннях ескадр Чорноморського флоту. Під час військової кампанії 1853 року 16 і 29 червня брав участь у навчальних боях, а під час навчальної атаки флоту на Севастопольський рейд 12 серпня перебував у складі оборонної сторони. У вересні того ж року корабель також брав участь у перевезенні 14-ї піхотної дивізії з Одеси до Севастополя^[3].

Брав участь у Кримській війні, з 3 листопада 1853 року разом з кораблем «Уриїл» вийшов у крейсерство до мису Херсонес, де кораблі витримали сильний шторм, після якого обидва 11 листопада повернулися до Севастополя. 12 листопада у складі ескадри контрадмірала Ф. М. Новосильського кораблі знову вийшли в плавання для посилення ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова, проте дорогою до Сінопа корпус корабля почав протікати, і обидва кораблі змушені були 14 листопада повернутися до Севастополя^[5]^[3].

У квітні наступного 1854 року «Селафиїл» був поставлений на рейд біля Інженерної бухти. 11 вересня того ж року «Селафиїл» разом з іншими п'ятьма застарілими лінійними кораблями і двома фрегатами був затоплений на фарватері біля входу на Севастопольський рейд між Костянтинівською та Олександрівською батареями з метою загородження входу ворожих суден на рейд. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти корпус корабля було підірвано^[8]^[9].

Командири

Е. І. Вергопуло (8 листопада 1839 — 26 листопада 1847);
П. І. Касторф (6 грудня 1847 — 1850);
А. О. Зарін (1851—1854).

Примітки

↑ ^а ^б Корабль «Селафаил» (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 16 березня 2024.
↑ ^а ^б Окороков, А. В. (2016). Свод объектов подводного культурного наследия (рос.). Москва: Институт наследия. с. 76—77. ISBN 978-5-86443-211-2.
↑ ^а ^б ^в Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 145. ISBN 5-203-01788-3.
↑ ^а ^б Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 581. ISBN 978-1-84832-058-1.
↑ ^а ^б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 302. ISBN 978-5-9533-1517-3.
↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: октябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 16 березня 2024.
↑ Шинкаренко, Андрей (30 червня 2018). Спасское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 16 березня 2024.
↑ Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 145. ISBN 5-203-01788-3.
↑ Смирнов, Н. М., ред. (2018). История военно-морского искусства. XIX век (рос.). Москва: Вече. с. 316. ISBN 978-5-4444-6691-9.

Література

Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морскогов министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)

[:12-1] а ^б Корабль «Селафаил» (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 16 березня 2024.

[:0-2] а ^б Окороков, А. В. (2016). Свод объектов подводного культурного наследия (рос.). Москва: Институт наследия. с. 76—77. ISBN 978-5-86443-211-2.

[:032-3] а ^б ^в Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 145. ISBN 5-203-01788-3.

[:02-4] а ^б Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 581. ISBN 978-1-84832-058-1.

[:2-5] а ^б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 302. ISBN 978-5-9533-1517-3.

[:3-6] Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: октябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 16 березня 2024.

[:022-7] Шинкаренко, Андрей (30 червня 2018). Спасское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 16 березня 2024.

[:0322-8] Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 145. ISBN 5-203-01788-3.

[9] Смирнов, Н. М., ред. (2018). История военно-морского искусства. XIX век (рос.). Москва: Вече. с. 316. ISBN 978-5-4444-6691-9.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

PROFILPELAJAR.COM

Селафиїл (лінійний корабель, 1840)

Опис

Історія

Командири

Примітки

Література

Read other articles:

R.E. Virton

Sanmin Senior High School metro station

Ciconiiformes

Scottish Borders

Bukit Apit Puhun, Guguk Panjang, Bukittinggi

Licínio Rangel

Heinkel He 60

Prudential plc

Indiana University Maurer School of Law

Sadowara Castle

Juan Ramón Lucas

Chelyabinsk

Микрофонный эффект

Тур (бык)

James Hewson

AGAL

مانويل فيدريو

Conclave

2003

UFC on Fuel TV: Struve vs. Miocic