PROFILPELAJAR.COM

Світла́на Опана́сівна Світли́чна
Світла́на Опана́сівна Світли́чна
Светла́на Афана́сьевна Светли́чная
Народилася	15 травня 1940 ; Ґюмрі, Вірменська РСР, СРСР
Померла	16 листопада 2024 (84 роки) ; Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Національність	українка
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	акторка, кіноакторка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1963)
Роки діяльності	з 1959 року
Партія	Справедлива Росія
У шлюбі з	Івашов Володимир Сергійович
Членство	СК СРСР
IMDb	nm0841254
Автограф
	Нагороди та премії
	ssvetlichnaya.ru ;
	Світла́на Опана́сівна Світли́чна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Світлична.

Світла́на Опанасі́вна Світли́чна^[2]^[3] (рос. Светла́на Афана́сьевна Светли́чная; 15 травня 1940(19400515); Ленінакан, Вірменська РСР, СРСР — 16 листопада 2024, Москва^[4]) — радянська і російська акторка театру і кіно українського походження. Заслужена артистка РРФСР (1974).

Життєпис

Народилася 15 травня 1940 в родині українця Опанаса Світличного, радянського офіцера^[5]. З батьками постійно подорожувала по різних містах та республіках, зокрема вчилася в місті Охтирка в Україні, після відставки батько поселився у Мелітополі.

Завдяки наполегливості матері Світлані вдалося поступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії (1963, майстерня М. Ромма) у Москві.

Популярна акторка радянського кінематографу (60-80-ті роки: «Діамантова рука» (1968, Ганна Сергіївна, фатальна білявка), «Кухарка» (1965), «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, Габі) та ін.).

Працювала на дубляжі кінофільмів, знялася у низці документальних стрічок, присвячених діячам кіно та її долі і творчості.

Працювала у Театрі-студії кіноактора.

Вдова актора Володимира Івашова.

Фільмографія

Акторські кінороботи:

«Колискова» (1959, Ната; реж. М. Калік)
«Сходи» (1962, к/м)
«Їм підкоряється небо» (1963, Ніна Колчина; реж. Тетяна Ліознова)
Кіноальманах «Юність»: новела «Тітка з фіалками» (1963, Світлана)
«Застава Ілліча»/ «Мені двадцять років» (1964, Світлана)
«Поки фронт в обороні» (1964, Катя, зв'язкова)
«Чисті ставки» (1965, Катя («Русалка»)
«Кухарка» (1965, Павлина Хуторна)
«Тридцять три» (1965, Ніна Свєтлова, телеведуча)
«Герой нашого часу» (1966, Ундіна, контрабандистка)
«Не найвдаліший день» (1966, Надя Степанова)
«Нові пригоди невловимих» (1968, красуня в соболях)
«Любити...» (1968, дівчина з півночі; реж. М. Калік)
«Діамантова рука» (1968, Ганна Сергіївна, фатальна білявка (озвучує Зоя Толбузіна)
«Непідсудний» (1969, Віка, стюардеса)
«Папіросниця» (1969, к/м; продавчиня цигарок)
«Сюжет для невеликого оповідання» (1969, Афродіта Попандос)
«Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (1971, дама, відвідувачка ресторану)
«Тримайся за хмари» (1971, Міллі Вімерфорд)
«Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, Габі; реж. Тетяна Ліознова)
«Закриття сезону» (1974, Зоя Морено, виконавиця мотоатракціону «Безстрашний рейс»)
«Шпак і Ліра» (1974, Генрієтта)
«Коли тремтить земля» (1975, Ірина)
«Ти — мені, я — тобі» (1976, Валя, подруга Івана Кашкіна)
«Корінь життя» (1977, Сабіна)
«Ці неймовірні музиканти, або Нові сновидіння Шурика» (1977, подружка Горбункова з «Діамантової руки», музикантка, камео)
«Отець Сергій» (1978, пані (немає в титрах)
«Недопесок Наполеон III» (1978, мати Віри Мерінової)
«Місце зустрічі змінити не можна» (1979, Надя, сестра Лариси Груздєвої; Одеська кіностудія)
«Третій вимір» (1981, Ольга, дружина Букреєва; Одеська кіностудія)
«Чоловічий почерк» (1982, к/м; Вона)
«Анна Павлова» (1983, Маша)
«День гніву» (1985, жінка з руїн)
«Мисливці у преріях Мексики» (1988, селянка (немає в титрах)
«І повертається вітер...» (1991, епізод (немає в титрах)
«Будинок на камені» (1994, жебрачка з дитиною)
«Богиня: як я полюбила» (2004, мати-примара)
«Дім біля солоного озера» (2004, Зігрід, німецька журналістка)
«Зірка імперії» (2007, ворожка)
«Спостерігач» (2007, Марія Тарасівна, колишня акторка)
«Викрадення богині» (2009, Афродіта Попандос, європейська циркова продюсерка)
«Гаражі» (17 серія «Дівчина, що випала») (2010, камео)
«Дівчина і смерть» (2012)
«Біловоддя. Таємниця загубленої країни» (2016, камео) та ін.