PROFILPELAJAR.COM

Івашов Володимир Сергійович
Івашов Володимир Сергійович
рос. Влади́мир Серге́евич Ивашо́в
Народився	28 серпня 1939; Москва, СРСР
Помер	23 березня 1995 (55 років); Москва, Росія; інфаркт міокарда;
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор, кіноактор
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1963)
Заклад	Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1959 — 1993
Дружина	Світлична Світлана Опанасівна
Провідні ролі	Альоша Скворцов («Балада про солдата»)
IMDb	nm0412204
	Нагороди та премії
	;
	Івашов Володимир Сергійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Івашов.

Івашов Володимир Сергійович (28 серпня 1939, Москва — 23 березня 1995, Москва) — радянський і російський кіноактор. Заслужений артист РРФСР (1969). Народний артист РРФСР (1980).

Народився в родині робітників. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1963, майстерня Михайла Ромма).

Фільмографія

Знявся у фільмах:

«Балада про солдата» (1959, Альоша Скворцов)
«Хмари над Борськом» (1960, Генка Бочарников, однокласник Олі)
«Леон Гаррос шукає друга» (1960, Федя, молодий робітник в Братську)
«Євдокія» (1961, Павло Чернишов)
«Сім няньок» (1962, Віктор)
«Я — „Береза“» (1964, льотчик)
«Хокеїсти» (1964, Герман Морозов, спортивний журналіст)
«Герой нашого часу» (1966, Печорін)
«Залізний потік» (1967, Олексій Приходько)
«Нові пригоди невловимих» (1968, ад'ютант Кудасова)
«Дорога додому» (1969, Микола Мальцев, коханий Маші)
«Путина» (1971, Федір Комраков)
«Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (1971, поручик Перов, ад'ютант Кудасова)
«А зорі тут тихі» (1972, мисливець, гість Бричкиних)
«Зовсім безнадійний» (1973, полковник Шерборн)
«Відкриття» (1973, Ілля Стасов)
«Полум'я» (1974, Король)
«Пам'ятай ім'я своє» (1974, майор)
«Ярослав Домбровський» (1975, Андрій Потебня)
«Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975, Ісаєв)
«Фронт без флангів» (1975, Афанасьєв, капітан)
«Коли настає вересень» (1976, Володимир Кондріков, чоловік Нуне)
«Юлія Вревська» (1977, генерал)
«Корінь життя» (1977, Андрій Барбу)
«Право першого підпису» (1978, Володимир Казаков)
«Право першого підпису» (1978, Володимир Казаков)
«Дізнання пілота Піркса» (1978, 2-й пілот Гаррі Браун)
«Отець Сергій» (1978, епізод)
«Ранковий обхід» (1979, Олег, викладач італійської мови)
«Зоряний інспектор» (1980, Сергій Лазарєв)
«Конфліктна ситуація» (1981, Антон Павлович Солуянов, бригадир монтажників)
«Право на постріл» (1981, капітан-лейтенант Нікітін)
«Через Гобі і Хінган» (1981, Матвєєв)
«Хто сильніший за нього» (1984, Микола Петрович Баратовський)
«День гніву» (1985, Каст)
«Християни» (1987, репортер)
«Графиня» (1991, Никифоров)
«Під маскою беркута» (1991, Брюс, військовий кінооператор)
«Тридцятого знищити!» (1992, Богомолов, полковник КДБ)
«Російські брати» (1992, Степан Андрійович, білий офіцер)
«Сльоза Князя тьми» (1992, Володя Єгоров, керуючий готелю)
«Вбивство на „Жданівській“» (1992, Віктор Васильович)
«Розшукове бюро „Фелікс“» (1993, містер Джон Філіп Лоу) та ін.

та в українських картинах:

«Синє небо» (1971, Андрій Таран; Одеська кіностудія)
«По вулицях комод водили» (1978, слідчий; Одеська кіностудія)
«Фуфель» (1990, Володимир Анатолійович Русінов, слідчий; Укртелефільм)
«Це ми, Господи!..» (1990, т/ф, капітан Рюмін; Кіностудія імені Олександра Довженка)

Озвучування:

«Анатомія кохання» (1972, Адам — роль Яна Новицького)
«На ясний вогонь» (1975, Юлій Анатолійович Бунаков, поручик — роль Володимира Тихонова) та ін.

Премії

1980 — Відмінник кінематографії СРСР: за багаторічну плідну роботу в радянській кінематографії
1982 — Державна премія Монгольської Народної Республіки: за виконання головної ролі у фільмі «Через Гобі і Хінган»
1982 — Срібна медаль їм О. Довженка: за виконання ролі Нікітіна у фільмі «Право на постріл»