Золотий салюто вперше викарбуваний під час правління короля НеаполяКарла I Анжуйського (1266-1282) у 1278 році. Аверс монети містив зображення сцени Благовіщення (архангел Гавриїл, який несе благу звістку Діві Марії про швидке народження нею Ісуса Христа). На реверсі зображено герб держави[4][5]. Карліно Карла I та Карла II Анжуйських через зображення на аверсі Благовіщення отримали також назву салюто[4], салютдор[5] або салюдор[6]. Карбувалися також золоті монети номіналом в ½ карліно[4].
За своєю номінальною вартістю перші салюто відповідали золотому августалю короля Сицилії Фрідріха II[4]. Їхня вага становила близько 4,4 г[4]. Золотий салюто (офіційна назва золотий карліно) був монетою від 4,44 г до 24 карта. Вартість становила 5 золотих тарі[3] королівської та августаль[1]
Син Карла I Анжуйського, Карл II спочатку продовжував карбувати салюто, подібні до монет батька, але згодом він відмовився від використання в Неаполітанському королівстві золотих монет і припинив карбувати золотий салюто в 1303 році. Після цього Карл II надав цю назву своїй срібній монеті (джильято), яку карбував також у своїх володіннях в Провансі.
Срібний салюто
Срібний салюто Карла II Анжуйського (3,22 г.), що карбувався до 1302 року. В 1303 році замінений на більший (4,22 г.).срібний джильято
Це назва монети з тими ж типами, що й попередня: герб Анжуйців (єрусалимський хрест і лілії) на аверсі та Благовіщення на реверсі.[1][3]
Карбувався також срібний напівсалют. Срібний салют важив 3,395 грама, коштував 1/14 золотого салюту і поділявся на 10 гран.
Салюто у Франції та Англії
У Франції золотий салют або салюдор (Salut d'or) був вибитий Карлом VI (1380—1422) і Карлом VII (1422—1461). Він важив так само, як і франк кавальо, тобто 3,875 грама[3].
Оскільки після битви під Азенкуром у 1415 році англійські королі стали спадкоємцями престолу Франції.
Також в Англії монета з такою назвою була викарбувана, подібна до французької, Генріхом V у 1422 році та Генріхом VI[3] як королем Франції.
