Августаль

Августаль
Зображення
Країна  Сицилійське королівство
З матеріалу золото
Місце створення Бриндізі і Мессіна
CMNS: Августаль у Вікісховищі

Августаль, августал (лат. Augustalis) — золота монета Сицилійського королівства, що карбувалася з 1231 королем Сицилії та імператором Священної Римської імперії Фрідріхом II. За зовнішнім оформленням є наслідуванням давньоримського ауреуса, за змістом золота (близько 4,5 грама) відповідала візантійському соліду. В італійській літературі називається «агостаро» (італ. agostaro) або augustale.

Опис

Монета 857-ї проби загальною вагою 5,24 г чеканилася в Бріндізі та Мессіні. На аверсі — профіль імператора, легенда — CESAR AVG IMP ROM. На реверсі — орел, легенда — FRIDE RICVS[1][2][3].

Формально прирівняний до 1⁄4 сицилійської унції золота, або 7+1⁄2 тарі. Фактичний вміст золота в монеті менший, але в 1232 наказано вести розрахунки в августах за офіційним курсом, при цьому тарі не були скасовані:

… novam monetam auri, que augustalis dicitur […] distribuendam […] ut ipsa monetam utantur homines в emptionibus et venditionibus suis, jüxta valorem ei ab imperiali providencia constitutum, u kilibet nummus aureus recipietur et imperialis litteris…

Riccardo di San Germano, 1936—1938, pp. 181-182[4] .

З'явившись як наслідування ауреуса, августаль пізніше сам став зразком для наслідувань. Близько 1278 король Неаполя і Сицилії Карл I Анжуйський розпочав карбування золотого карліно, який за змістом золота (4,4 грама) відповідав августалю. Друга назва цієї монети «салюто». За її зразком, але з меншим вмістом золота (3,85 г) король Франції Карл VI (1380—1422) карбував французький салюдор. Пізніше ще легші (3,8 і 3,43 грами чистого золота) наслідування вже французькій монеті випускали англійські королі Генріх V (1387—1422) і Генріх VI (1422—1461, 1470—1471)[5][6].

Примітки

  1. ↑ СН, 1993, «Августал».
  2. ↑ НС, 1980, «Августаль», «Ончиа».
  3. ↑ ЭСН, 2005, с. 9.
  4. ↑ Traviani L. Augustale, сайт treccani.it (італ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 28 червня 2013.
  5. ↑ НС, 1980, «Карлино», «Салют».
  6. ↑ СН, 1993, «Салюдор».

Література

  • Нумизматический словарь / [Автор: Зварич В.В.] — 4-е изд. — Львов : Высшая школа, 1980.
  • Словарь нумизмата / [Авторы: Фенглер Х., Гироу Г., Унгер В.] / Пер. с нем. М. Г. Арсеньевой / Отв. ред. В. М. Потин. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Радио и связь, 1993. — ISBN 5-256-00317-8.
  • Энциклопедический справочник для нумизматов / [Автор: Кривцов В.] — М. : Аверс (№ 7), 2005. — 830 с.