Володимир Савчак, син старого міщанського роду, народився 25 травня 1911 року в Бережанах, на околиці, що колись називали Адамівка (нині вулиця Шевченка), поблизу старовинної дерев'яної церкви св. Миколая. Там була майстерня його батька, майстра-стельмаха[1].
Володимир ходив до Бережанської гімназії, учився рисувати у проф. о. Михайла Залеського, а коли записався до Пласту (куреня ім. Гетьмана Павла Полуботка), він рисував образи, карти, або принагідні декорації на сцену на пластові свята. Він любив особливо ж малювати краєвиди[1].
У 1930 році, коли поляки проводили жорстоку «пацифікацію» на Кресах Всходніх, 19-річний Володимир вирушає до Львова і студіює філософію і математично-природничі науки, а пізніше малярство (1934—1935) у Львівському університеті. Там він підтримував зв'язки з артистичним відділом львівської Технічної школи[1].
Згодом 1935 р. він виїхав до Вільна, на студії в Мистецькій Академії, у якій вчився і працював до 1939 р. Ще у Вильні він пов'язався з Варшавською академією мистецтв, і мав змогу бувати на літніх мистецьких її таборах для студій пейсажу[1].
Під час першої радянської окупації був декоратором у Бережанському театрі «Сокіл», а в час війни викладає малювання в Бережанській гімназії[1][2].
Емігрував спочатку до Німеччини, згодом до Австралії (1948).
Життя і праця в Австралії
1964 рік в Австралії — члени СУОМА (Володимир Савчак третій зліва) оформлюють тимчасову скульптуру Тараса Шевченка в центрі спортивного майданчика в Лідкомбі, околиці Сіднею.
По закінченні війни переїхав до Австралії і справдив свій дворічний контракт як вчитель мистецтва у вищій школі в Лонсестоні (штат Тасманія)[3].
У 1951 році Австралія святкувала ювілей федерації (1901 року) і влаштувала виставку новоприбулих мистців, яка об'їжджала всі штати Австралії. За показ своїх картин у тій виставці Савчак одержав почесну грамоту від міністра еміграції Гарольда Голта[2].
Шукаючи нової тематики для своєї творчости, Савчак у 1957 році переїхав до центральної частини Австралії, де працював учителем мистецтва в школі й католицькій Місії св. Тереси в Аліс-Спрингс, що була створена для опіки над аборигенами[3][4]. Жив та працював у Мельбурні, Брисбені, Катумбі (з 1970 року).
Член Мистецької Комісії СУОА (1954) та дирекції Фундації Українознавчих Студій в Австралії. Був активним пластуном-сеньйором і член австралійських «Лісових Чортів». Член Спілки Визволення України в Австралії та член української громади Сіднею[2]. У 1950-х роках вів курс українознавства в Мельбурні. У 1960-х роках був учителем в українській школі ім. Івана Франка в м. Окслей, Квінсленд та в школі ім. Л. Українки в Брисбені[4].
Беручи участь в українському культурному житті Австралії, Савчак працював над сценічним оформленням[5], а також розмалював українську католицьку церкву Успення Пресвятої Богородиці в околиці Ардір у Мельбурні[2].
У Бережанському краєзнавчому музеї у фонді Володимира Савчака зберігається близько 200 його робіт і особисті речі художника. За цей внесок у розвиток культури району йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бережани»[6].
Володимир Савчак помер 6 березня 2007 року, похований на 47-в полі Голосківського цвинтаря у Львові.У квітні 2024 року могила була віднайдена за сприяння БФ "Про память".Ремонт та благоустрій могили здійснила львівська ритуальна агенція “DOLOREM”.
Мистецтво
Члени СУОМА під крайової виставки у Лідкомбі 1976 р. Володимир Савчак — посередині з плакатом.
Твори Володимира Савчака експонувались на 10 персональних виставках в Австралії (з 1956)[3]. Поза межами Австралії мав індивідуальні виставки: Лондон (1981), Париж (1981), Нью-Йорк (1980 і 1982), Філадельфія (1980 і 1981), Вашингтон (1980), Торонто (1980 і 1982 — по дві), Оттава (1982), Чикаго (1982).
Володимир Савчак звернув свій зір на батьківщину Наматжіри. Наслідки можна побачити у Вікторіянській Мистецькій Галерії Мельбурна у формі картин. Вони різняться від версії Наматжіри впровадженням на тло краєвиду червоних пісків і скель та тендітних дерев, мешканців-автохтонів, якими Наматжіра у своїх картинах не цікавився. Володимир Савчак малює нараду старших племени Арунта, що відбувається за селом, під деревами; або дівчину того ж племени, на тлі краєвиду. Малюючи ці краєвиди, Савчак бачить трошки глибше від свого колеги-уродженця цих сторін, він також користується жвавішою симфонією барв.
«Ейдж» з 1 грудня 1959 р. стверджує поступ Савчака в картинах, що зображують центральну Австралію, він звертає увагу на майстерне користування світлом та барвами, а також на проникливий зір і мистецьке відображення спостереженого[1][9].
У зв'язку з виставкою картин мистця в Сіднеї З березня 1963 р., тижневик «Українець в Австралії» писав[1]:
Володимир Савчак зобразив нам силу і ритм людського життя та поезію природи середньої Австралії з таким знанням предмету, що його картини захоплюють глядача. Це дослідник, винахідник, що старається пізнати і зрозуміти щораз то нові простори природи і людей. Талант мистця заблистів у світосприйманні дійсности, серед якої він живе. Щоб передати дійсність на полотно, маляр мусить мати відповідний «клімат»… Про той відповідний «клімат» довідуємося з листа написаного до автора цих рядків нашим австралійським мистцем: «… Країна не убога, але люди у сталій погоні за грошем… Про мої виставки були прихильні згадки і фота. На жаль, у своєму кочівничому житті, часто з валізкою в руках, не маю колекції витинків із часописів. Часто на запит своїх, щоб не потребував писати про себе, я залучував ті витинки, і так вони попропадали… В австралійському мистецькому світі я здобув певний авторитет… Знаю з досвіду, що опінія чужинців буває більш переконливою… Я дістався на сторінки нашої преси, коли австралійська преса про мене заговорила…»
Володимир Савчак по своїй спеціяльності пейзажист. Крім австралійського, багатогосюжетно краєвиду, діяпазон його творчости є куди ширший. Там зустрічаєте іконостас з прегарною Почаївською Богоматір'ю, портрети наших історичних постатей, колекцію студій квітів, стару Бережанську церковцю, низку картин пластових таборів… Володимир Савчак — пластун, сеньйор: труди та невигоди — це ніщо на шляху мистця,… яким гордяться та радіють його успіхами земляки-Бережанці!
На виставці «Художники Синіх Гір» (Австралія) одержав нагороду «Найкращого місцевого художника»[2][3][11].
Нагороджений медаллю за свою картину на Світовій виставці українських мистців у Торонто[3]. Її репродукцію вміщено в каталозі цієї виставки[12], яка також була висвітлена в новинах на канадському телебаченні, що подавало інформацію про цю міжнародну виставку[13].
В Україні твори Савчака експонуються з 1993 р. 2010 року одну з його найвідоміших картин «Emily Gap in Central Australia»[14] було виставлено на аукціоні художніх робіт[9].
↑ абвгдежикБережанська Земля[недоступне посилання] Ред. Василь Лев - Наукове Товариство ім. Шевченка, Український Архів т. 19, вид. Видавець Комітет «Видавництва Бережани» - Нью-Йорк-Париж-Сідней С. 877
↑Pavlyshyn, Marko. «Culture and the émigré consciousness: Ukrainian theatre in Australia 1948—1969» //
Australasian Drama Studies, № 20, April 1992. Department of English, University of Queensland, с. 56 (англ.)
.svg){kind=small}
