Рі́пиця (анат.) — покрита шерстю основа хвоста у хребетнихтварин. За СУМ-11 «Ріпиця — Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин», тобто мова йде про проксимальний, а не дистальний хвостовий хребець[1]. Те саме подає і Б. Грінченко: «ріпиця = репиця. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ.»[2].
Зона ріпиці хвоста у коней — є однією з шести зон (ріпиця, поперек, холка, шия, ребра, плечі) по яких визначається вгодованість тварини при підрахунку балів для оцінки кондиції коня. А також, є однією із статей, по яких проводиться опис відмітин і прикмет коней при ідентифікації і реєстрації тварин. У сірих коней під ріпицею хвоста, на анусі, вим'ї, між нижніми щелепами, біля вушних
лімфатичних вузлів і в інших місцях може утворюватися меланосаркома — чорновик[3].
У племінній роботі у конярстві перед паруванням кобилі щільно забинтовують хвіст від ріпиці до половини довжини.
У щоденний догляд за конем також входить обмивання всіх фізіологічних отворів, включаючи ділянку під ріпицею, яку уважно промивають, бо через товстий шар волосся, спрямованого в різні боки, мильна вода до її шкіри не проникає[3].
У мові
У синтаксичних конструкціях в українській мові слово ріпиця також може вживатися як допоміжний виразовий засіб для точнішого висловлення думки:
«Аж по са́му рі́пицю» — уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; повною мірою, повністю, до решти:
«Іди, вони (німці) тобі приріжуть (землі). Як одхватять, то аж по саму ріпицю».[4]
«Утну́ти по са́му рі́пицю». Змусити кого-небудь бути покірнішим, дуже обмеживши у чомусь:
«Гаркуша промовчав, понурившись над возом. Ой, утнуть, здається, утнуть по саму ріпицю! Їхнє сьогодні право, що хочуть, те й роблять»
