Порівняльна анатомія — біологічна наука, що вивчає будову тіла, окремих органів та їхніх систем різних систематичних груптварин і людини, з'ясовує шляхом порівняння закономірності змін, що їх зазнають органи та їх системи в процесі еволюції організмів.
У порівняльній анатомії розрізняють кілька напрямів:
філогенетичний — вивчення подібності будови тварин, зумовленої спільністю їх походження;
популяційний — вивчення морфологічних змін у певних популяціях (мікроеволюція);
функціональний — виявлення специфіки будови, зумовленої екологічними особливостями та способом життя тварин;
онтогенетичний — дослідження основний етапів формування органів і систем організму в онтогенезі;
породний — порівняння будови тіла тварин різних порід.
Кожен з цих напрямів розробляється на макроморфологічному, мікроскопічному, молекулярному рівнях з застосуванням експерименту, біомеханіки тощо.
Основи порівняльної анатомії були закладені Аристотелем. З IV ст. до н. е. до XVIII ст. н. е. було описано значну кількість ембріонів тварин. У XVII столітті одним з найбільш ранніх трактатів, присвячених порівняльній анатомії був трактат «демокритова зоотомія» (1645) італійського анатома і зоолога М.А. Северіно. На початку XIX століття Жорж Кюв'є узагальнив накопичені матеріали в п'ятитомній монографії «Лекції з порівняльної анатомії», опублікованій в 1800-1805 роках. В області порівняльної анатомії працював і Карл Бер, який встановив закон подібності зародків. Матеріали, накопичені з часів Аристотеля, були одними з перших доказів еволюції, використаними Чарльзом Дарвіном в своїх роботах. У XIX столітті порівняльна анатомія, ембріологія і палеонтологія стали найважливішими опорами еволюційної теорії. В області порівняльної анатомії були опубліковані роботи Мюллера і Геккеля, що розробили вчення про рекапітуляцію органів в онтогенезі – Біогенетичний закон. В радянські часи в області порівняльної анатомії працювали академіки Сєверцов Олексій Миколайович, Шмальгаузен Іван Іванович і їх послідовники.
Гомологічні та аналогічні органи
У порівняльній анатомії часто використовують такі поняття:
Гомологічні органи - подібні структури у різних видів, що мають загального предка. Гомологічні органи можуть виконувати різні функції. Наприклад, плавці дельфіна, лапи тигра і крило кажана. Наявність гомологічних органів свідчить про те, що загальний предок мав вихідний орган, який змінювався в залежності від середовища проживання.
Аналогічні органи - подібні структури у різних видів, які не мають загального предка. Аналогічні органи мають подібну функцію, проте мають різне походження і будову. Аналогічними структурами можна назвати форму тіла дельфінів і акул, які еволюціонували в подібних умовах, але мали різних предків; крило птаха, риби і комара; очі людини, кальмара і бабки. Аналогічні органи є прикладами пристосування різних за походженням органів до схожих умов навколишнього середовища.
Вперше правила розвитку окремих ознак були описані Карлом Бером.
