Батько — Павло Тимофійович Рябов (помер у 1912 році), імовірно був у служінні в Болдіно, в сімействі Пушкіних. Мати — Олександра Михайлівна Рябова (до шлюбу Юрченкова). В сім'ї народилося 9 дітей, двоє з яких померли в дитинстві: Анатолій — 1894 року народження, Єлизавета — 1896[1], Софія — 1898, Володимир — 1900, Олександр — 1905, Капітоліна — 1908, Ліда — 1911. Всі діти, крім Ліди, здобули освіту і працювали вчителями, перекладачами, агрономами, були соціально активні. Нащадки вважають, що забезпечити освітою старших дітей допомогла протекція сім'ї Пушкіних.
Під час голоду в 1920-ті роки вирушила слідом за братами — Анатолієм і Володимиром у Томськ, «за хлібом». Потім до них приєдналася сестра Ліза. У Томську існувало «мордовське земляцтво», там жило і працювало багато ерзян ще з дореволюційного часу.
Через деякий час Рябови повертаються до Саранська.
Родина
У 19 років Софія в Томську пошлюблює вдівця з кількома дочками. Народжує спільну доньку — Євгенію.
Рябова Ірина
Євген Рябов
Анатолій Рябов
Вже в Саранську Софія стає дружиною Хримова Віктора Дмитровича (1908—1958), учня Ф. В. Сичкова. Згодом Голови Спілки художників Мордовії (1952—1958)[2]. Шлюб не був вдалим, подружжя розлучилося.
Репресії
Тимофій Васильєв
Час, коли писалася картина «Вчителька-мордовка» (1937), був непростим для країни — йшли репресії. Не обійшли вони стороною і сім'ю Рябових: як раз в цей період були заарештовані і надалі розстріляні брати Володимир та Анатолій[3][4]. Їх дружини засуджені як «дружини зрадників Батьківщини». Дружина Володимира відбувала термін у Акмолинському таборі дружин зрадників Батьківщини (рос. — АЛЖИР). Софія та її мати були змушені взяти на піклування їхніх дітей: Галину — доньку Володимира, у віці 1 року та Річарда, сина Анатолія, підлітка.
Згодом Софія повернула Галину матері, яка звільнилася через три роки, Річард поїхав до родичів по материнській лінії.
Через деякий час було викликано до СРСР і розстріляно чоловіка молодшої сестри Лізи — Васильєв Тимофій Васильович, який працював у радянському посольстві в Англії.
Брати Рябови входили до «Списку осіб, що підлягають судові військової колегії Верховного суду Союзу СРСР» 19.04.1938 АП РФ, оп.24, справа 416, лист 176, підписи: Сталін, Молотов, Каганович, Жданов. У списку містилося близько 100 прізвищ інтелігенції республіки Мордовія[3].
Створення картини
Картина Федота Сичкова «Вчителька-мордовка» (1937)[5] вважається однією з найкращих картин майстра[6][7]. Вперше вона експонувалася на виставці «Індустрія соціалізму» 18 березня1939 року. Ця виставка займає особливе місце в низці культурних заходів. Було завданням показати розвиток нової радянської художньої школи. Брало участь 1015 картин 459 радянських художників. Крім Ф. В. Сичкова свої картини представили відомі згодом художники: Самуїл Адліванкін, Гавриїл Горєлов, Ігор Грабар, Борис Йогансон, Микола Кримов, Георгій Ніський, Аркадій Пластов, Михайло Платунов.[8]
На картині Софія сидить в квітучому саду, одягнена в національній ерзянській сукні[9]. Поруч — книга. Її обличчя, на відміну від інших сичковських героїнь, не сміється, а напружене, насторожений погляд, здається, вона передбачає трагедію сім'ї.[10]
Сам Ф. В. Сичков так прокоментував свій твір у газеті «Радянська Мордовія» в 1952 році:
«Я майже все своє життя прожив у своєму Кочелаєві. Історія цього села, його жителів проходила перед моїми очима протягом декількох десятиліть. Зараз, думкою оглядаючи цей час, я бачу, які разючі зміни відбулися в житті Кочелаєва … Хіба міг я в дореволюційний час подумати навіть, що зустріну жінку — представницю маленької нації, яка навчає дітей на рідній мові? Ніколи! А тепер в одному тільки Кочелаєвському районі кілька десятків вчительок-мордовок навчають школярів мокшанською мовою. Неважко уявити, якою була б доля цих жінок до 1917 року».
— "Федот Васильевич Сычков". 1986 год. Саранск. Мордовское книжное издательство. Составители Л. А. Букина и М. И. Сурина. Фотограф Н. Е. Ревизов. Рецензент -старший научный сотрудник Государственного Русского Музея Е. Н. Гусева1986
«Федот Васильович Сычков». 1986 рік. Саранськ. Мордовське книжкове видавництво. Укладачі Л. А. Букіна та М. В. Суріна. Фотограф Н. Е. Ревизов. Рецензент -старший науковий співробітник Державного Російського Музею Е. Н. Гусєва. Стр.15
↑Хрымов Виктор Дмитриевич. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 3 квітня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
