Олексій Іванович Рутчин (рос. Алексей Иванович Рутчин ; 6 грудня 1911 , Ісянгулово — 7 жовтня 1943 , Куцеволівка ) — Герой Радянського Союзу , в роки німецько-радянської війни старший шофер 109-го гвардійського окремого винищувально-протитанкового дивізіону 110-ї гвардійської стрілецької дивізії 37-ї армії Степового фронту , гвардії старшина .
Народився 6 грудня 1911 року в селі Ісянгулово (нині Зіанчуринського району Башкортостану ) в селянській родині. Росіянин . Член ВКП (б) з 1943 року. Закінчивши 6 класів, працював на тваринницькій фермі в колгоспі імені В. В. Куйбишева Зіанчуринського району, у 1936 –1941 роках — на будівництві Каттакурганського водосховища в Самаркандській області Узбецької РСР .
До Червоної Армії призваний в жовтні 1941 року Борським райвійськкоматом Куйбишевської області . На фронті у радянсько-німецьку війну з грудня 1942 року.
Плита на братській могилі Відзначився в бою 7 жовтня 1943 року на правому березі річки Дніпра в районі села Куцеволівки Онуфріївського району Кіровоградської області України : коли в тили дивізіону прорвалася ворожа піхота, О. І. Рутчин організував кругову оборону і з бійцями підрозділу відбивав атаки гітлерівців. Залишившись один, відважний гвардієць продовжував вести вогонь до підходу підкріплення. У цьому бою він був смертельно поранений. Похований в селі Куцеволівка в братській могилі .
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність гвардії старшині Рутчину Олексію Івановичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу [ 1]
Нагороджений орденами Леніна , Червоної Зірки , медаллю .
Ім'ям Героя названа вулиця в селі Ісянгулово Зіанчурінського району Башкирії, на будівлі школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку .
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
Лицом на запад. Уфа, 1972(рос.)
Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000.(рос.)
Славные сыны Башкирии. Книга 3. Уфа, 1968(рос.)
Рутчин Олексій Іванович . // Сайт «Герои страны» (рос.) .
