У дорослому футболі дебютував 1975 року виступами за команду «Пеньяроль Артігас» з рідного міста, з якої 1977 року потрапив до столичного «Пеньяроля». Відіграв за команду з Монтевідео наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, вигравши 3 чемпіонати Уругваю (1978, 1979 і 1981) і став найкращим бомбардиром уругвайської ліги 1981 року з 17 голами[1].
1986 року Пас перейшов у французький «Расінг» (Париж), де він грав разом зі своїм співвітчизником Енцо Франческолі, втім на відміну від нього не зумів заграти у новій команді, зігравши лише 6 ігор у вищому французькому дивізіоні.
У 1989 році Пас вдруге відправився до Європи, цього до італійського клубу «Дженоа»[6]. Але і цього разу закріпитись уругвайцю не вділось і по завершенні сезону 1989/90 він залишив клуб та повернувся в «Расінг», провівши там ще три роки. Загалом за цю команду протягом двох періодів Пас провів 152 гри у всіх турнірах і забив 34 голи[7].
У 1993 році він повернувся грати на батьківщину, виступаючи за команди «Рампла Хуніорс» і «Фронтера Рівера», а у сезоні 1995/96 виступав за аргентинський «Годой-Крус» у другому дивізіоні, зігравши лише 7 ігор. Пізніше він продовжував грати в невеликих уругвайських клубах, поки не завершив ігрову кар'єру у команді «Пірата Хуніорс» у 2006 році.
По завершенні ігрової кар'єри став тренером і працював асистентом Маріо Саралегі (з яким разом виступав за «Пеньяроль» як гравець) у ряді клубів.
Виступи за збірні
1977 року залучався до складу молодіжної збірної Уругваю, з якою того року виграв молодіжний чемпіонат Південної Америки, зігравши у 5 іграх[8]. Це дало команді путівку на перший в історії молодіжний чемпіонат світу, що відбувся того ж року в Тунісі. Там уругвайці посіли четверте місце, а Рубен Пас зіграв лише в одному матчі групового етапу проти Марокко (3:0)[9]. За два роки Пас допоміг своїй команді захистити титул молодіжного чемпіона Південної Америки на домашньому турнірі[10], забивши 2 голи у 6 іграх і знову поїхав на молодіжний чемпіонат світу 1979 року. Цього разу уругвайці зуміли здобути бронзові нагороди, а Пас зіграв в усіх 6 іграх, забивши 4 голи.
Рубен Пас святкує перемогу на Мундіаліто. 10 січня 1981 року.
Згодом у складі збірної був учасником Мундіаліто, який проходив на межі 1980—81 років, і зігравши у всіх трьох 3 іграх допоміг команді виграти трофей, після чого взяв участь у чемпіонату світу 1986 року у Мексиці. Втім там Рубен був запасним гравцем і лише один раз вийшов на поле, вийшовши на заміну у грі 1/8 фіналу проти Аргентини (0:1).
За три роки Пас був у складі збірної на Кубку Америки 1989 року у Бразилії, де разом з командою здобув «срібло». Пас зіграв у всіх 7 матчах — 4 групових проти Еквадору, Болівії, Чилі та Аргентини та в 3 матчах фінального етапу проти Парагваю (забив гол), Аргентини та Бразилії.
Останнім великим турніром у складі збірної для Паса став чемпіонат світу 1990 року в Італії, де Уругвай дійшов до 1/8 фіналу, а Рубен зіграв у трьох іграх групового етапу, при цьому третя гра групового етапу чемпіонату світу проти збірної Південної Кореї (1:0), яка пройшла 21 червня 1990 року, стала останньою для Паса у футболці збірної. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 45 матчів, забивши 8 голів[11].
