На цьому місці розташовувалася Покровська церква села Ртищево
Дільнична лікарня села Ртищевоо (нині інфекційне відділення Ртищевської ЦРЛ)
Село Ртищево виникло наприкінці XVI — початку XVII століть і належить до найдавніших російських поселень Прихопер'я. Вже в 1666 року у селі значився церковний прихід. Першими жителями його були переселенці з Перемишльської землі, Руського воєводстваКоролівства Польського. Село мало розміри півтори версти завдовжки й триста сажнів завширшки. До 1723 року воно називалося Покровським — від назви церкви.
В 1723 року по указу Петра I на території майбутніх Балашовського й Сердобського повітів були відведені землі й угіддя учасникам Північної війни. У їхньому числі був майор, що вирізнився в боях В. М. Ртищев, що одержав у помісне володіння село Покровське й землі по ріці Ольшанці площею близько 4000 десятин. В 1727 року Ртищеви перевезли сюди кріпаків з інших своїх маловрожайних маєтків. З цього часу в села з'явилася друга назва: Ртищево — на прізвище поміщика. У 1971 році село Ртищево увійшло до складу міста.
Пристанційне селище Ртищево
В 1868 року комітетом земської Тамбово-Саратовської залізниці під будівництво станції другого класу були відчужені польові наділи селян села Ртищево Сердобського повіту. В 1871 року станція Ртищево була здана в експлуатацію.
Водночас при станції, на орендованих землях селян першого й другого Ртищевских товариств села, виникло однойменне селище. Фактично, село й селище були єдиним адміністративним утворенням: дозвіл на оренду й поселення в селищі, так звані «вироки» видавав сільський схід і підписував сільський староста. Такий стан речей зберігався аж до 1917 року, коли була утворена Ртищевська волость, із центром у селищі Ртищево, тобто селище стало самостійною адміністративною одиницею. У 1920 році селищу Ртищево було привласнено статус міста.
На підприємствах залізничного транспорту зайняте майже три чверті населення міста.
У місті також є м'ясокомбінат, завод «Аргон» і фабрика гігроскопічної вати.
Визначні пам'ятки
Залізничний вокзал, будинки паровозного депо — зразки архітектури XIX століття.
Міський культурний центр (раніше Палац культури залізничників імені В. І. Леніна) — 1935 року будування.
Серед пам'ятників потрібно також відзначити Олександро-Невську церкву зі своєрідною архітектурою.
Олександро-Невська церква
Однопрестольна, в ім'я святого Благовірного Великого князя Олександра Невського, спочатку дерев'яна, церква була побудована на станції Ртищево Рязано-Уральської залізниці в 1889 року на пожертви залізничних службовців і приватних осіб. Побудована вона була на згадку чудесного рятування Найяснішої родини (17 (29) жовтня 1888 року на станції Боркі, під Харковом, відбулася катастрофа імператорського поїзда, у якому знаходився Олександр III зі своєю родиною. Ніхто з імператорського сімейства серйозно не постраждав). В 1911 року на засоби Товариства Рязано-Уральської залізниці, замість дерев'яної, побудували кам'яну церкву, розраховану на 780 осіб. У дерев'яному будинку розмістилася церковнопарафіяльна школа.
В 1924 року церкву закрили. У її будинку спочатку розташовувався робочий клуб імені В. І. Леніна (до 1935 року), потім аероклуб і райрада Осоавіахіма. У вересні 1940 року будинок був переданий у тимчасове користування райкому й райвиконкому під гараж, у березні 1941 року — під майстерні Ртищевського райпромкомбінату, потім під етапну комендатуру.
В 1944 року будинок церкви було повернуто вірянам. 1 липня1944 року у місті Ртищево знову відкрилася православна церква.
↑ абвШишмарёв Н. А. Город Ртищево. — Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1986. — (Города Саратовской области).
↑ абвНародное хозяйство Саратовской области за 50 лет Советской власти: статистический сборник. — Саратов: Саратовское отделения изд-ва «Статистика», 1967.
.png)
.png)
.jpg)
