PROFILPELAJAR.COM

Рорі Блок
Рорі Блок
	Зображення
Основна інформація
Дата народження	6 листопада 1949 (75 років)
Місце народження	Принстон, Нью-Джерсі, США
Роки активності	1964—нині
Громадянство	США
Професія	гітарист, співак
Інструменти	вокал, гітара
Жанри	блюз (кантрі-блюз)
Лейбл	Elektra, Rounder, Stony Plain
Нагороди	Blues Music Award
roryblock.com
	Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блок.

Аврора «Рорі» Блок (англ. Aurora "Rory" Block, 6 листопада 1949, Принстон, Нью-Джерсі, США) — американська блюзова співачка і гітаристка; представниця акустичного кантрі-блюзу. Володарка 5-ти нагород Blues Music Awards.

Біографія

Аврора Блок народилася 6 листопада 1949 у Принстоні, ш. Нью-Джерсі в родині чеського походження; виросла у Мангеттені, Нью-Йорк. У 1960-х роках її батько володів взуттєвою крамницею у Гринвіч-Віллиджі, де іноді виступали такі музиканти як Пітер Роуен, Джефф Мулдаур, Джон Себастьян та інші^[1]. На гітарі почала грати у 10 років, а в юнацькі роки щонеділі брала участь у джем-сейшнах у Вашингтон-Сквер-парку в Нью-Йорку. Саме у цей період Блок познайомилась з музикою найперших найвпливовіших музикантів дельта-блюзу 20 століття. Вона часто бувала у Бронксі, де вона брала свої перші уроки блюзової та госпел музики у Реверенда Гері Девіса.

Коли Блок навчалася у середній школі, її батьки розійшлися. У 15 років вона з гітарою та декількома друзями вирушила у подорож до Каліфорнії, де зупинялася у багатьох невеликих містах. Завдяки цьому її репертуар збагатився багатьма кантрі-блюзовими піснями, а сама знайшла свій пальцевий стиль гри на гітарі та слайд-гітарі. У середині 60-х років Блок записала навчальну платівку під назвою «Як грати блюз на гітарі» (під псевдонімом Саншайн Кейт), але потім на ціле десятиліття залишила музику, аби присвятити час сім'ї. У середині і наприкінці 70-х років, вона випустила декілька платівок. Пізніше була укладена рекордна угода з бостонським лейблом Rounder, на якому Блок випустила альбом High Heeled Blues в 1981 році.

У 1996 році Блок отримала нагороду W.C. Handy Awards, спочатку за «найкращий традиційний альбом» (When a Woman Gets the Blues), а у 1997 і 1998 роках як «найкраща артистка традиційного блюзу». У 1997 році обрана до Зали слави CAMA, а у 1999 році отримала іншу нагороду W.C. Handy Award за «найкращий акустичний блюзовий альбом» (Confessions of a Blues Singer).

Впродовж 90-х років і початку 21 століття, Блок продовжувала гастролювати після того, як зросла її популярність в Європі та Скандинавії. Її часто супроводжував син, Джордан Блок Вальдін, співак і мультиінструменталіст, який також брав участь у записах її альбомів. Він залишив гурт у 2002 році після виходу альбому I'm Every Woman, щоб продовжити кар'єру дизайнера екобудівель та енергетичних систем. У 2003 році після довготривалої співпраці з Rounder Records, Block підписала нову угоду з лейблом Telarc, на якому видала альбоми Last Fair Deal (2003) і From the Dust (2005).

Останні роки працює над проєктом під назвою «The Mentor Series» — колекцією триб'ют-альбомів, що складаються з кавер-версій пісень та присвячених блюзовим виконавцям, яких співачка знала особисто.

Першим альбомом з серії «The Mentor Series» став випущений канадським лейблом Stony Plain Records у 2008 році Blues Walkin' Like A Man: A Tribute to Son House. Потім у 2011 році був Shake 'Em on Down: A Tribute to Mississippi Fred McDowell, у 2012 році — I Belong to the Band: A Tribute to Rev. Gary Davis, у 2013 році — Avalon: A Tribute to Mississippi John Hurt та у 2014 році — Hard Luck Child: A Tribute to Skip James. У 2011 році Блок опублікувала свою автобіографію «When a Woman Gets the Blues», а у 2014 році оголосила про плани на спеціальний гастрольний тур у 2015 році під назвою «Spirit and the Blues», в якому вона має намір виступити разом з Straightway Ministries Choir of Utica, госпел-гуртом під керівництвом Елдера Стівена Джонсона, онука Роберта Джонсона.

Дискографія

Old Time Banjo Project (Elektra, 1964)
How to Play Blues Guitar (Elektra, 1967)
Rory Block (RCA Victor, 1975)
Rory Block (I'm in Love) (Blue Goose, 1976)
Intoxication, So Bitter Sweet (Chrysalis, 1977)
You're the One (Chrysalis, 1979)
High Heeled Blues (Rounder, 1981)
Blue Horizon (Rounder, 1983)
Rhinestones & Steel Strings (Rounder, 1984)
I've Got A Rock In My Sock (Rounder, 1984)
House of Hearts (Rounder, 1987)
Color Me Wild (Alcazar, 1990)
Mama Blues (Rounder, 1991)
Ain't I A Woman (Rounder, 1992)
Angel of Mercy (Rounder, 1994)
Women in (E)motion (Tradition & Moderne, 1994)
When a Woman Gets The Blues (Rounder, 1995)
Turning Point (Munich, 1995)
Tornado (Rounder, 1996)

Gone Woman Blues (Rounder, 1997)
The Early Tapes 1975–1976 (Alcazar, 1997)
Confessions of a Blues Singer (Rounder, 1998)
I'm Every Woman (Rounder, 2002)
Last Fair Deal (Telarc, 2003)
Sisters and Brothers (Telarc, 2004)
From The Dust (Telarc, 2005)
The Lady and Mr Johnson (Rykodisc, 2006)
Blues Walkin' Like A Man: A Tribute to Son House (Stony Plain, 2008)
Country Blues Guitar — Rare Archival Recordings 1963–1971 (Guitar Workshop, 2008)
Shake Em On Down/A Tribute to Mississippi Fred McDowell (Stony Plain, 2011)
I Belong to the Band: A Tribute to Rev. Gary Davis (Stony Plain, 2012)
Avalon: A Tribute to Mississippi John Hurt (Stony Plain, 2013)
Hard Luck Child: A Tribute to Skip James (Stony Plain, 2014)
Keepin' Outta Trouble a Tribute to Bukka White (Stony Plain, 2016)
A Womans's Soul: a Tribute to Bessie Smith (Stony Plain, 2018)

Нагороди

2007 Blues Music Awards за альбом The Lady and Mr Johnson в категорії «акустичний альбом».
2014 Blues Music Awards (номінація) за альбом Avalon: A Tribute to Mississippi John Hurt в категорії «акустичний альбом».
2014 Blues Music Awards (номінація) в категорії «акустичний артист».
2015 Blues Music Awards (номінація) за альбом Hard Luck Child: A Tribute to Skip James в категорії «акустичний альбом».
2019 Blues Music Awards в категорії «Виконавець акустичного блюзу».