У дорослому футболі дебютував 1934 року виступами за команду «Віченца». В першому сезоні клуб вилетів з Серії «В», але в тій першості Менті з'являвся на полі епізодично. Протягом наступних трьох чемпіонатів був основним гравцем лінії нападу. За чотири сезони провів у складі «Віченци» 82 лігових матчі (34 забитих м'ячі).
У турнірі 1937/38 забив 21 гол і привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якого приєднався з наступного сезону. Вніс вагомий внесок у перемогу в чемпіонаті 1938/39 серед команд Серії «В» і повернення, після річної перерви до еліти італійського футболу. Наступного сезону «фіалки» здобули кубок Італії. На шляху до фіналу були здобуті перемоги над «Міланом», «Лаціо» і «Ювентусом». У вирішальному матчі був забитий єдиний гол. У воротах «Дженоа» відзначився Маріо Челоріа.
1941 року уклав контракт з клубом «Торіно». В сезоні 1942/43 «гранатові» зробили дубль — перемогли в Серії «А» і національному кубку. Протягом усього сезону, на одній позиції грали Ромео Менті і Франко Оссола. Менті провів дві третини лігових матчів, Оссола грав у фіналі кубка проти «Венеції».
Наприкінці Другої світової війни грав у складі «Мілана» і «Стабії». У першому повоєнному чемпіонаті захищав кольори «Фіорентини».
1946 року повернувся до клубу «Торіно». У першому сезоні був дублером Оссоли, а в наступних двох — входив до основи атакувальної ланки команди (Лоїк — Маццола — Менті — Оссола — Габетто). Вніс вагомий внесок у здобуття трьох чемпіонських титулів. В елітній лізі італійського футболу провів 204 матчі (88 голів), у тому числі в Серії «А» — 177 матчів (80 голів).
Виступи за збірну
У дебютному матчі за національну збірну відзначився «хет-триком» проти швейцарської команди. Гра відбулася 27 квітня 1947 року у Флоренції. «Гранатові» були базовою командою для збірної Італії, у кожному матчі виходили по шість-вісім гравців «Торіно».
До березня 1949 року, провів ще п'ять товариських матчів у складі італійської збірної: проти Чехословаччини (3:1), Франції (3:1), Англії (0:4), Португалії (4:1) й Іспанії (3:1). Забивав голи у ворота чехословаків і португальців.
Суперга
Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом Лісабон—Барселона—Турин.
Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авікатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.
На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентина»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
