Футбольну кар'єру розпочинав у ниській «Сталі», куди прийшов у віці 11 років у 1969 році. Спочатку грав у нападі. У 1975 році виграв з складі Стали 3 місце на загальнопольській Спартакіаді Молоді. Там його помітили селекціонери опольської«Одри»[1][2].
У 1976 році в молодіжному складі «Одри» став віце-чемпіоном країни. У фіналі Одра крупно програла краківській «Віслі» (1:5). Єдиний м'яч опольської команди в цій грі забив Роман[1]. Після цього був переведений в основну команду клубу[1]. У 1977 році завоював Кубок польської ліги. 24 липня 1977 року дебютував у Вищій лізі в матчі з «Полонією» (Битом)[1]. Проявив себе в матчі Кубка УЄФА з «Магдебургом», коли практично виключив з гри зірку німецького клубу Йоахіма Штрайха[1][2]. У дебютному сезоні зайняв 10 місце в підсумковому опитуванні на звання найкращого футболіста Польщі[1]. У сезоні 1979 року розпочав грати на позиції центрального захисника. В опитуванні 1979 року посів 5 місце[1].
У 1980 році був призваний на військову службу і перейшов в армійський вроцлавський «Шльонськ»[2]. Дебютував за новий клуб в травневневому матчі з «Завішою» і відзначився єдиним голом у матчі. Привів команду до бронзових нагород чемпіонату[1]. У 1982 році завоював зі «Шльонськом» срібні нагороди чемпіонату[1].
У 1982 році демобілізувавшись, перейшов у лодзинський «Відзев»[2]. З клубом виграв срібло чемпіонату і вийшов до півфіналу Кубка Чемпіонів[1]. У чвертьфіналі з «Ліверпулем» повністю закрив найкращого бомбардира Європи Іана Раша[1][2]. Восени забив чудовий м'яч у Кубку УЄФА в ворота празької «Спарти». Став 2 в опитуванні на звання найкращого польського футболіста[1]. У 1984 році втретє поспіль став срібним призером чемпіонату і був визнаний найкращим гравцем року[1]. У 1985 році завоював третє місце в лізі і Кубок Польщі, забивши в тому числі і переможний м'яч у серії післяматчевих пенальті у фіналі кубка[1]. У 1986 році знову бронзовий призер польського чемпіонату.
У 1986 році перейшов до складу дебютанта Бундесліги«Гомбург», щоб заробити більше коштів для існування[2]. У 1988 році вилетів з командою до Другої ліги. Перейшов до складу іншого клубу, який вилетів з Бундесліги — «Ганновер 96». У 1990 році став фіналістом кубка ФРН[2]. У 1992 році виграв з клубом новий Кубок Німеччини[1].
Закінчив Вищу спортивну школу в Кельні, отримавши диплом тренера[3].
Влітку 1993 року перейшов у клуб регіональної ліги ТСВ Гавельс, де став граючим тренером.
Кар'єру в збірній закінчив навесні 1989 року, провівши в ній 62 матчі (лише в офіційних матчах, не рахуючи, наприклад, кубка Неру)[1]. У футболці головної команди Польщі забив 2 м'ячі (27 січня 1984 року приніс перемогу над КНР, 17 травня 1987 року відзначився голом у воротах збірної Угорщини). Також провів 6 матчів у юніорській збірній, 10 — у молодіжній, 9 — у складі другої збірної (2 голи)[1]. За всі 62 поєдинки отримав всього 4 жовті картки й жодної червоної[4].
Кар'єра тренера
Тренерську діяльність розпочав ще будучи гравцем, поєднуючи кар'єру футболіста та головного тренера в клубі ТСВ Гавельс. Згодом повністю сконцентрувався на тренерській роботі, а в 1995 році очолив «Дамла Генц» (Ганновер). Потім тренував молодіжні команди ганноверського «Вердера» та «Ваккер» (Нейштадт).
З 2001 року паралельно з основною роботою у вільний від неї час продовжував тренерську діяльність. У січні 2007 року знову очолив «Дамла Генц» (Ганновер).
Паралельно з роботою та тренуваннями продовжив кар'єру футболіста на ветеранському рівні. З 2011 року виступав за «Ганновер U-50», учасник фінального поєдинку чемпіонату Нижньої Саксонії в «Дунумі» проти Кромбахра U-50. «Ганновер» у тому поєдинку здобув перемогу з рахунком 4:0[5].
Наприкінці 70-х — у 80-х роках — провідний центральний захисник збірної Польщі. Мав вражаючі антропометричні дані, вдало грав головою як в обороні, так і при атакувальних діях своєї команди. Як для захисника демонстрував прекрасну результативність. Така вдала гра біля воріт команд-суперника пояснювалася тим, що Роман розпочинав кар'єру в нападі, й лише згодом його перевели до захисту. Вдало грав у захисті. Його основним недоліком, як наслідок високого зросту Вуйцицького, погана маневреність, через що поєдинки зі швидкими та маневреними суперниками Романа складалися для нього не дуже вдало.
