Рольфінг (англ. rolfing), або структурна інтеграція (англ. structural integration) — система нетрадиційної медицини, мануальна терапія («глибокий масаж») з елементами кінезітерапії, створена американською дослідницею Ідою Полін Рольф у 1920-х рр.[1]
Суть методу
За твердженням його засновників, це «цілісна система маніпуляцій на м'яких тканинах і навчання правильним рухам, що дає правильну орієнтацію й організацію тканин і всього тіла в умовах гравітації»[2].
Система орієнтована на оптимізацію функціонування людського тіла у грвітаційному полі Землі.
Терапевтичний ефект від маніпуляції на м'язах і фасціях, зокрема, проявляється в тому, що пацієнти можуть стояти рівніше, випростатися, навіть, ставати вищими на зріст, вони можуть рухатися краще внаслідок корекції тонусу м'яких тканин. Щоправда, за твердженнями опонентів методу, системі рольфінгу бракує наукової бази доказів[3].
На шоу Опри Вінфрі в 2007 році Мехмет Оз[4] охарактеризував Рольфінг як «йогу, яку хтось робить для вас»[5].
Історія методу
Авторкою методики є Іда Полін Рольф, біохімик та фізіолог із США, дослідник інституту Рокфелера. Метод було започатковано у Нью-Йорку у першій половині ХХ ст., коли І.П.Рольф прагнула допомогти інвалідам Першої світової війни, що зверталися до неї із своїми проблемами...[6].
Метод змінював свою назву :перша його назва - «постуральна релаксація», далі — «Структурна інтеграція», що є і тепер офіційною назвою методу.. Але широко використовується також назва, яка походить від прізвища творця методу - «Рольфінг». У немедичному середовищі ще відомий як «глибокий масаж тіла».
«Рольф-інститут структурної інтеграції»(«RISI»[7][8]), головний навчальний і дослідницький центр методики, який вивчає, розвиває методику, готує й сертифікує спеціалістів з рольфінг-терапії («рольферів», «рольфінг-терапевтів» або «практиків рольфівського руху»), заснувала особисто Іда Рольф з однодумцями у 1971 році як «Гільдію структурної інтеграції»
Показання й протипоказання
Рольфінг-процедури зазвичай уважаються безпечними[9], хоча, з огляду на те, що вони включають глибокі маніпуляції з тканинами, вагітним жінкам, людям із захворюваннями судин, опорно-рухового апарату та крові, бажана попередня консультація лікаря-куратора.
Сучасні дослідження
Хоча колись скептик Майкл Шермер назвав глибокий масаж і інші альтернативні методи лікування «купою нісенітниць».[10] (а в той час доказова база методу буладійсно небагатою), нині загальна концепція фасції все більше приваблює вчених. Проведений у кінці 2007 року перший «Конгрес дослідників фасцій», зібрав багато вчених і клініцистів і став знаковою подією для медичної спільноти[11][12].
Один із дослідників, Роберт Шлейп (Schleip), вивчаючи підхід рольфінг-терапевтів до фасції і її пластичності, припускає, що успіх методики полягає в зменшенні підвищеного м'язового тонусу та інших фізіологічних ефектах, які можуть бути викликані стимуляцією механо-рецепторів фасціальних тканин[13].
Примітки