PROFILPELAJAR.COM

	Роберт I; давньофр. Robert Viscart
	Роберт I
	Князь Салерно
	Князь Салерно
1077 — 17 липня 1085
Попередник:	Сішельгаїта
Наступник:	Боемунд I
	Герцог Апулії
	Герцог Апулії
1059 — 17 липня 1085
Попередник:	він сам як Граф Апулії
Наступник:	Рожер I Гаманець
	Герцог Калабрії
	Герцог Калабрії
1059 — 17 липня 1085
Попередник:	він сам як Граф Калабрії
Наступник:	Рожер I Гаманець
	Герцог Сицилії
	Герцог Сицилії
1059 — 17 липня 1085
Попередник:	він сам як Граф Сицилії
Наступник:	Рожер I
	Граф Апулії
	Граф Апулії
1057 — 1059
Попередник:	Онфруа
Наступник:	він сам як Герцог Апулії
	Граф Калабрії
	Граф Калабрії
1057 — 1059
Наступник:	він сам як Герцог Калабрії
	Граф Сицилії
	Граф Сицилії
1059 — 1059
Наступник:	він сам як Герцог Сицилії; Рожер I
	Граф Таренто
	Граф Таренто
1080 — 17 липня 1085
Попередник:	Річард Андріанський
Наступник:	Боемунд I
Народження:	1016; Отвіль-ла-Гішар
Смерть:	17 липня 1085; Кефалінія
Причина смерті:	інфекційне захворювання
Поховання:	Веноза
Релігія:	Християнство
Рід:	Готвіль
Батько:	Танкред д'Отвільd
Мати:	Fressenda of Hautevilled
Шлюб:	Alberada of Buonalbergod і Sikelgaitad
Діти:	Рожер I Борса, Боемунд I, Guy of Hautevilled, Emma of Hautevilled, Matilde d'Altavillad, Robert Scaliod, Sibylle de Hautevilled, Olympiasd, Héria de Hautevilled, Mabille de Hautevilled і Constance of Sicilyd
	Медіафайли у Вікісховищі

Роберт Гвіскар (Robert Guiscard, близько 1015 — 17 липня 1085, острів Кефалонія) — норманський засновник Сицилійського королівства.

Біографія

Роберт був шостим сином Танкреда Отвіля і старшим сином від другого шлюбу Танкреда з Фрессендою. Роберт прибув в Італію в 1046 році, набагато пізніше своїх старших єдинокровних братів, які вже встигли завоювати тут славу і землю, і звернувся до свого брата Дрого Апулійського. Дрого був готовий прийняти його тільки як звичайного рицаря, відмовившись одарити титулом і землями.

Розгніваний Роберт залишив Мельфі, протягом двох наступних років був звичайним найманцем у різних військових лідерів у регіоні. 1048 року він приєднався до Пандульфа IV Капуанського, але 1050 року той помер.

Роберт був знову змушений звернутися до Дрого, який доручив йому командування гарнізоном у нещодавно завойованій калабрійської фортеці Скрібла.

У 1050—1053 роках Роберт перебував у Калабрії, де окрім війни з візантійцями нормани під його командуванням займалися грабуванням мирного населення та монастирів. Хроністи Аматус з Монте-Кассіно, Вільгельм з Апулії та Жоффрей Малатерра розповідають про безліч випадків, у яких Роберт продемонстрував свої хитрість і спритність. Саме в Калабрії Роберт отримав своє прізвисько "Гвіскар", що означає "Хитрун".

На заклик свого брата Онфруа в 1053 Роберт Гвіскар на чолі власного загону взяв участь в історичній битві при Чивітате (18 червня 1053 року), в результаті якої в полон до нормандців потрапив папа Лев IX. Після битви при Чівітаті просування норманських завойовників на півдні Італії прискорилося.

Роберт протягом 1055 року підкорив всю «п'яту» Апулії, взявши Мінервіно, Отранто і Галліполі. Його брат Онфруа, злякавшись посилення позицій Гвіскара, знову відправив його до Калабрії, де Роберт протягом 1056 року провів вдалу кампанію проти Салерно і захопив Козенцу.

Навесні 1057 року Роберт був призваний в Мельфі, де його вмираючий брат Онфруа доручив Гвіскару опіку над своїми малолітніми синами. Однак після смерті Онфруа в серпні 1057 року Роберт сам був обраний графом Апулії, відсунувши в тінь своїх племінників.

Папа Миколай II узаконив завоювання Роберта Гвіскара (як здійснені, так і майбутні), проголосивши його в 1059 році герцогом Апулії, Калабрії і Сицилії, а Роберт Гвіскар приніс папі васальну присягу. До 1072 року Роберт Гвіскар володів Південною Італією і Сицилією (відвойованою у арабів), заклавши основи Сицилійського королівства.

Папа Григорій VII, який намагався припинити подальші завоювання Роберта Гвіскара, відлучив його в 1074 році від церкви, але в 1080 році зняв відлучення і передав Робертові Гвіскару в лен всі зайняті ним землі (зокрема Амальфі, Салерно), розраховуючи на його допомогу в боротьбі з імператором Генріхом IV. Продовжуючи воювати з Візантією, Роберт Гвіскар вторгся на Балканський півострів, завдав поразки військам Олексія I Комніна при Діррахії (1081).

У 1084 році прийшов на допомогу папі Григорію VII, обложеному в Римі імператором Генріхом IV, витіснив імператора з Рима, але при цьому розгромив і розграбував місто. Помер у розпал нової війни з Візантією.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824

Посилання

Medieval History Texts in Translation, Leeds University
Coin with Guiscard's effigy.
Medieval Lands Project on Robert Guiscard, Duke of Apulia

Джерела

Норвич Дж. Нормандцы в Сицилии. Второе нормандское завоевание. 1016—1130 / Пер. с англ. Л. А. Игоревского. — М.: Центрполиграф, 2005. — 367 с. — 5000 экз. — ISBN 5-9524-1751-5.
Анна Комніна. Алексиада. — СПб.: Алетейя, 1996. — 703 с. — ISBN 5-89329-006-X.
Malaterra G. The Deeds Done by Count Roger of Calabria and Sicily and of Duke Robert his Brother = De Rebus Gestis Rogerii Calabriae et Siciliae Comitis et Roberti Guiscardi Ducis fratris eius (лат.) / ed. Ernesto Pontieri, Rerum Italicarum Scriptores V pt.1. — Bologna, 1927—1928.
Rogers, Clifford J. The Oxford Encyclopedia of Medieval Warfare and Military Technology: Vol. 1 (англ.). — Oxford: Oxford University Press, 2010. — ISBN 978-0195334036.
Loud, G A. The Age of Robert Guiscard: Southern Italy and the Norman Conquest (англ.). — 2000. — ISBN 0-582-04529-0.
Pinzelli, Eric. Masters of Warfare: Fifty Underrated Military Commanders from Classical Antiquity to the Cold War. — Pen & Sword, 2022. — ISBN 9781399070126.